До роботи на посаді міського голови Борислава діяльність Ігоря Яворського була пов’язана з бізнесом. З 2010 до 2012 року працював на посаді секретаря Бориславської міської ради. Розчарувавшись у владі, повернувся в бізнес. У 2014 році знову зайняв посаду секретаря міської ради, а вже в 2015 році переміг на виборах міського голови Борислава. У 2020 році Ігоря Яворського на місцевих виборах переобрали на другий термін.
Ігорю Романовичу, декілька років тому, прийшовши з бізнесу у державну структуру, ви розчарувались у владі. Чи вдалося змінити систему за понад п’ять років на посаді міського голови?
Вже маючи більший досвід, я на багато речей дивлюся під іншим кутом. З’явилося розуміння, яким чином обійти ті чи інші бар’єри, які виникають на шляху реалізації проектів та концепцій. Звичайно, труднощі і зараз є. Зараз не так легко мною маніпулювати, оскільки мій рівень знань підтягнувся до рівня спеціалістів, що обіймають ту чи іншу посаду. Досвід роботи на такій відповідальній посаді важко переоцінити.
Чи дали керівні посади у бізнесі необхідний досвід, який ви використовуєте зараз?
Звичайно, без цього було б дуже важко. Я постійно проходив додаткові навчання, займався самоосвітою, проходив тренінги, семінари. Коли ти вже сформований як керівник, то обіймати певну посаду стає простіше.
Які завдання ставили особисто перед собою, обіймаючи посаду тоді ще міського голови?
На жаль, так склалося, що багато хто вважав, що Борислав є депресивним та безперспективним містом. Так, в Бориславі існують інфраструктурні проблеми, як і в більшості населених пунктів України – дороги не в належному стані, тротуари, громадський простір не ідеально облаштований. Рівень працевлаштування змушує виїжджати з міста в пошуку роботи. І дрібні, і не лише дрібні проблеми нашаровувалися, і вони створили таку загальну думку про місто.
Одним з основних завдань було зламати цей стереотип. Я вважаю, що в певній мірі мені це вдалося. 74% виборців вважають, що ми правильно робимо. Наше основне завдання – це реалізація інфраструктурних проєктів, залучення коштів через гранти, створення сприятливого середовища для інвесторів. В людей з’являється віра в своє місто, і це дуже добре.
Зараз ми почали робити перші кроки для розвитку туризму. Нам говорили, що Борислав – це промислове місто, а про туризм не може бути й мови. Не було розуміння, що ця 150-річна історія, яка пов’язана з нафтовидобуванням, може бути цікавою для людей. Зараз ми бачимо, що про нас вже почали говорити в багатьох засобах масової інформації не з ракурсу проблемного міста, а з ракурсу туристичної локації.
А як ви це відслідковуєте?
Сім років тому всі результати в пошуковій системі про Борислав були на кшталт: «в Бориславі відсутнє водопостачання», «жителі Борислава знову без води», «в Бориславі – нова проблема». Всі новини – негативні. А зараз пошукова система підтягує позитивні події, які відбуваються на території громади, а негативні – займають другорядну роль. І це дуже важливо, що цю шальку терезів ми перехилили на інший бік. Люди почали вірити в місто, і вони побачили, що все не так безнадійно, як хтось думав. Багато хто усвідомив, що наш вектор повернувся в інший бік.
Як змінилася ваша робота та робота вашої команди після створення ТГ? Які перспективи розвитку окреслюєте тепер?
Роботи побільшало, але вона стала цікавішою. Ми зараз працюємо з галузями, про які раніше навіть не задумувалися. Наприклад, агропромисловий комплекс. В нас було лише місто, і ми про ці речі навіть не думали. Спеціаліста, який би займався цими напрямками не було, тому ми зараз готуємо людину, яка їх розвиватиме. Але, водночас, це цікаво, і ми розуміємо, що це нові можливості для розвитку територіальної громади.
Декілька років тому ми прийняли стратегію розвитку міста, і вона була затверджена на сесії. Ми розуміємо, що, по-перше, вона вже є застарілою, і по-друге, оскільки у нас були обмежені фінансові ресурси, і ми писали її лише своїми силами, вона не є досконалою. Я усвідомлюю, що якщо звернутися до фахівців, котрі займаються цим питанням, вона може стати більш дієвою і працювати на розвиток нашої громади. Таку стратегію ми хочемо написати для всієї об’єднаної територіальної громади.
Маєте бачення нової стратегії?
Для мене принциповою є така позиція: у нас повинен відбуватися рівномірний розвиток всієї території. Не хочу допустити, щоб хтось десь жив з думкою, що “от в місті постійне покращення, а ми тут, в селі забуті владою, і нікому нема до нас жодного діла”. Тому я всім ставлю завдання – і заступникам, і старостам, які призначені на посади, працювати ефективно та результативно на рівномірний розвиток всієї території. Ми намагаємося давати максимальні повноваження для старост, до прикладу, виготовили їм печатки, щоб все можна було вирішити на місцях. Ми хочемо, щоб через рік-два-три-п’ять люди казали, що їм після об’єднання стало краще. Це наше ключове завдання.
Розумію, що ситуація з пандемією коронавірусу зачепила всіх, і не дає втілювати всі плани, які були затверджені. Але на чому будете зосереджуватися цього року? Що вже почали реалізовувати?
Ми зараз працюємо над інфраструктурними питаннями у всіх населених пунктах нашої тергромади – капітальні ремонти, реконструкції, дороги, вуличне освітлення, ремонт медичних установ, навчальних закладів, капітальний ремонт дахів. Ми маємо таку практику: я зустрічаюся з активом громади, приїжджаємо з заступниками в ту чи іншу сільську раду, присутні староста, директор школи, священики, активні представники громади. Робимо таку зустріч для того, аби обмінятися думками. Вони пропонують те, що, на їхню думку, мало би бути в першу чергу реалізоване на території їхньої сільської ради. Ми висловлюємо свої думки, намагаємось дійти до компромісу. Я переконаний, що люди на місцях краще знають, що їм потрібно.
А що відбувається далі?
Потім весь цей спектр проблем і завдань, які потрібно вирішити, ми розподіляємо трьома напрямками. Перший напрямок – те, що ми можемо зробити власними силами. Інший напрямок – те, що потребує фінансового ресурсу з міського бюджету, додаткового фінансування, але яке не потребує складної проектно-кошторисної документації, чи будь-чого, що затримуватиметься в часі. Третій напрямок – проблематика, яка потребує проектно-кошторисної документації та великого обсягу фінансування.
Як ви оцінюєте шанси на хороший поступовий розвиток Бориславської ТГ?
Шанси дуже хороші. У нас гарне географічне розташування, ми робимо сприятливі речі для розвитку громади. В нас є великі території колишніх промислових підприємств, куди можна залучати, і де вже успішно працюють інвестори, в тому числі закордонні.
Від нас починаються Карпати – а тут і розвиток туризму, зеленого туризму зокрема. В нас є гірськолижні витяги, які працюють в зимову пору, в нас є мінеральні води, комунальний ліс, на території сіл є землі, які можна використовувати для сільськогосподарських потреб та для рекреації. В одному селі є джерело Нафтусі, яке поки що не облагороджене. Зараз це все ми будемо вкладати в концепцію розвитку територіальної громади.
Як зараз відбувається діалог між владою та малим і середнім бізнесом в Бориславській ТГ?
Ми стараємося постійно вести діалог. Хоча за останній рік, поки пандемія, важко працювати малому й середньому бізнесу, тому що вони зазнають чималих збитків. Ми з командою заступників відвідуємо підприємства та підприємців. І мета цих візитів єдина: створити сприятливе середовище для розвитку бізнесу. Секрет успіху дуже простий – коли бізнес розвивається, коли створюються офіційні робочі місця, платять за використання земельних ділянок, платять кошти до місцевого бюджету, єдиний податок – тоді у нас з’являються можливості працювати над вирішенням проблемних питань.
Чи швидко вдається влагоджувати проблемні питання, котрі виникають у бізнесу на території Бориславської ТГ?
Ми з розумінням ставимось до проблем, котрі можуть виникати у бізнесу. До прикладу, в нас вже закінчився термін нормативно-грошової оцінки земель міста Борислава, який треба проводити кожні 5-7 років згідно чинного законодавства. В 2020 році ми виготовили нову оцінку, котра вступила в дію з 1 січня 2021. Деякі підприємці сказали, що дуже виросла плата за землю, що для них це велике навантаження, яке вони просто не витримають.
Шляхом компромісу, під час особистих зустрічей та круглих столів, ми знайшли вихід згідно чинного законодавства, – пільги для суб’єктів підприємницької діяльності, фізичних та юридичних осіб. Незважаючи на те, що нормативно-грошова оцінка вступила в дію, ми своїми пільгами дещо знизили рівень оплати, розуміючи, що це збереже робочі місця та дасть можливість бізнесу розвиватися. І для міського бюджету це теж буде плюс.
На території ТГ працюють промислові підприємства. Чи є в них можливість розвиватись та збільшувати свої потужності?
Основним бюджетоутворюючим підприємством у нас є структурні підрозділи ПАТ «Укрнафта», і більшість податків йдуть з цього напрямку. Крім того є ще низка великих підприємств, в межах 300 працівників – збережений досі завод «РЕМА». За попередню каденцію нам вдалося залучити хорошого інвестора в місто – бельгійську компанію «Хіма», зараз вони називаються Белуко. Вони займаються виготовленням м’яких меблів. Всю продукція експортують, в Україні її не реалізовують. З останнього візиту на їхнє виробництво я дізнався, що у них є потреба збільшувати потужності. А у нас – є можливість допомагати їм ці потужності нарощувати. Тому їхнє керівництво вирішило збільшувати потужності саме в Бориславі.
На початку нашої розмови ви згадали, що Борислав асоціювали з великим рівнем безробіття. Як ви гадаєте, що має стати причиною того, що до Бориславської ТГ таки повернулися б заробітчани з Європи, які звикли роками їздити туди?
Простий вихід з ситуації – підвищити рівень зарплати, щоб люди зрозуміли, що їм не вигідно і не потрібно нікуди їхати. Так, можливо закордоном вони зароблять дещо більше. Але ті додаткові витрати пов’язані з поїздкою туди, втрата часу, проведеного з близькими, можуть нівелювати цю перевагу. Але коли тут заробляють вдвічі менше, ніж закордоном, люди вибирають інший напрямок. Тому ми постійно говоримо підприємцям і керівникам підприємств, що рівень зарплати має бути на вищому рівні, ніж він є зараз.