Юрію, ви – корінний самбірчанин. Які зміни ви бачите впродовж останніх десятиліть в Самбірському районі?
Так, я народився в Самборі, тут живу 55 років. В будь-якому випадку, зміни завжди відбуваються. Якщо конкретніше – розвивається інфраструктура міста. Не так швидко, як ми б хотіли, але поступ є щороку. 
Ви довго були в спорті і працювали педагогом. Що вплинуло на те, що ви пішли у владні структури?
Чесно, ніколи цього не планував, не був у жодній партії. Але після подій на Майдані, прийняв для себе рішення допомагати військовим на фронті. Ми займалися волонтерством, створили місцеву самооборону і після того вже пішли на вибори в органи місцевого самоврядування. Це було досить спонтанно.
Як вдалося організувати самооборону Самбірщини в такі буремні часи? Ви були ініціатором та організатором?
Я не був організатором. В той період люди самоорганізувалися. Потрібна була людина, яка зможе їх об’єднати, показати правильний шлях, щоб це дало якийсь позитив для громади і країни загалом. Ми спілкувалися і з Автомайданом, і з координаційним центром допомоги армії. Робили свою роботу без жодного піару.
У вашій виборчій кампанії не було великих бюджетів, але вас вже знали як активіста та людину з чіткою позицією. Завдяки чому вдалось перемогти?
В 2015 році учасники нашої компанії скинулися по 1000 гривень, це смішна сума, для того щоб закупити рекламну продукцію. І це був весь наш бюджет. Люди мене знали як самбірчанина, який пропрацював понад 30 років в спорті, 20 років в технікумі викладачем спортивного виховання. І знали мене, як активного громадського діяча на той період. Наче все.
Як можете охарактеризувати свою роботу за період на посаді? Як змінилася ваша робота, у зв’язку з тим, що змінилася структура восени?
Загалом якихось кардинальних змін немає, тому що в Самбірську територіальну громаду доєдналися лише три села. Є специфіка в роботі з містом та селом, але ми рухаємося поступово, виробляємо стратегію розвитку.
З якими труднощами зустрілися на початку роботи, в 2015 році?
В мене не було жодного досвіду, бо я не був ні депутатом міської ради, ні членом виконавчого комітету. Депутатами міської ради були люди, які мали по 4-5 каденцій політичного досвіду. Були різні моменти: тоді в міській раді було 9 фракцій, звільняли секретаря, – це була така містечкова політика. Але ми цей період пройшли. І робили свою роботу, що й довели вибори у 2020 році.
У громад найбільша кількість проблем і запитів в освіті, медицині та наданні адміністративних послуг. Чи такий справ у Самбірській ТГ, чи тут дещо інша картина?
Станом на зараз – зовсім інша картина. Але 3-4 роки тому тут була дуже критична ситуація. До прикладу, медики чомусь не хотіли йти на створення комунальних некомерційних підприємств. Я пригадую, коли вперше приймали таке рішення, в залі було понад 200 медиків, які кричали «Ганьба міському голові!». Потім пройшло більше року, і я їх запитую, «що ви скажете?» Тоді вже відповіли: «Петрович, та перестаньте, все нормально». Для того і є міський голова, депутатський корпус – щоб приймати рішення, навіть не завжди популярні в розумінні людей. Тому станом на сьогодні у нас немає критичних ситуацій, тому що у нас є первинна ланка, вторинна ланка. Зараз ми працюємо для того, щоб розвивати інфраструктуру медичну – закуповувати обладнання, ремонтувати палати та будівлі.
На розвиток потрібні гроші. Чи отримує ТГ субвенції з держбюджету?
Освіта фінансується з центрального бюджету. Медицина – національна служба здоров’я. Стоматологія зараз з в стані ліквідації. Держава не має замовлення на стоматологію, тому залишатимемо лише пільгову категорію – для дітей, людей похилого віку та малозабезпечених сімей.
Восени виповниться 6 років, відколи ви на посаді міського голови. Які ваші найважливіші досягнення за цей період?
Допоки я не став головою, у місті було дуже погане освітлення, не було цілодобового водопостачання. Сьогодні ми маємо цілодобове водопостачання, щороку робимо капітальний ремонт 4-5 вулиць та втілюємо нашу стратегію щодо облаштування прибудинкових територій.
Чи є вже розроблено стратегічний план розвитку територіальної громади?
Так, є. Але поки це «чорновий» варіант, без урочистого оголошення. Стратегія досить проста – це хороші дороги, розвиток спорту та культури. Ми максимально зосереджуємось на розвитку дітей, бо за ними наше майбутнє.
Як можете охарактеризувати співпрацю з інвесторами? Чи легко вони заходять в регіон?
З інвесторами у нас розмова проста. Якщо хтось приходить, ми максимально відкриті і стараємось допомогти всім, що є в нашій компетенції. В нас працюють польські підприємства, датська, азербайджанська компанія. Лише за мою каденцію прийшло 3-4 потужні інвестори, а є такі, що працюють понад двадцять років, і в нас почуваються дуже добре. Основне завдання влади – не заважати бізнесу працювати, а навпаки сприяти у всьому задля комфорту роботи.
А якщо говорити про малий і середній бізнес. Яке у них становище зараз?
У них було критичне становище під час локдауну, в багатьох взагалі була заборона діяльності. Зараз ситуація потроху змінюється на краще. Бізнесу головне не заважати, а закони економіки в Самбірській МТГ ніхто не відміняв, вони працюють, і всі мають заробляти гроші чесним шляхом, що в нас всі і роблять.
Щодо наближеності району до Польщі. Чи є у вашої ТГ перевага з точки зору приходу інвеcторів з-за кордону?
Є два моменти. Перший, коли інвестор приходить на територію в межах 30 км від Європейського союзу, він в першу чергу звертає увагу на логістику, дороги та інфраструктуру, особливо, якщо він хоче експортувати свою продукцію. А друге – це кадри, тобто чи є люди, які можуть забезпечити робочий процес. В нас є в цьому питанні і плюси, і мінуси, оскільки наша громада розташована близько до кордону. В цей же час багато людей їздить працювати за межі України, бо за той самий робочий день вони там зароблять більше.
Ще інвестор запитує щодо екології. Бо є певні вимоги до іноземного інвестора. А в Самборі є проблема з очисними спорудами, такими, які б відповідали екологічним вимогам сьогодення.
І як вирішуєте таке проблемне питання?
Екологія – це 100% зона відповідальності держави, і вона регулює всі ці моменти. Місто ніколи не зможе самотужки побудувати очисні споруди. Зараз ми ведемо перемовини про співфінансування – державні кошти, кошти обласного і місцевого бюджетів. Було б ще краще, якщо б вдалося залучити кошти з гранту від Євросоюзу. Це не так просто зробити, але все закладено до нашої стратегії розвитку.
Які плани маєте цього року? На чому зосереджуєтеся?
Нещодавно було відкриття приймального відділення в Самбірській центральній районній лікарні. В планах оновлення інфраструктури та медицини. Зараз ми робимо вулицю Промислову, а об’їзна дорога біля Самбора – це дуже важливо, щоб великогабаритні транспортні засоби пустити в обхід міста. Вартість проекту 45 млн грн.
Минулого року ми зробили вулицю Коновальця, але тоді ми не доробили 700 метрів, бо та земля була в складі сільської ради. Зараз ці села в складі Самбірської тергромади, тому ми це зробимо цьогоріч. Також у планах здійснити поточний ремонт доріг, закупити необхідну техніку. Коли я прийшов на посаду мера, уявіть собі, 35-тисячне місто не мало жодної одиниці власної техніки. Попередній мер брав в себе в оренду техніку для благоустрою міста. На сьогоднішній момент у нас є 17 власних одиниць техніки. Я вважаю, що моє найбільше досягнення в тому, що без прив’язки до прізвища мера, керівника комунального підприємства, місто є абсолютно автономне, може жити і функціонувати. Мабуть, в цьому вбачаю своє найбільше досягнення як міського голови.
Юрію, ваше життєве кредо, яким керуєтесь?
Потрібно просто бути людиною, незалежно від життєвої ситуації. Людина виживе і в армії, і в тюрмі, і на війні, головне просто залишатися людиною.