Коли вас обрали на посаду сільського голови Гійче, вам було 28 років. Чи були знайомі з нюансами управління до початку роботи?
Звичайно. До того я був депутатом в сільській раді Гійче з 2010 до 2015 року. Працював приватним підприємцем в сфері торгівлі, і в мене хороша фінансова освіта.
З якими труднощами зіштовхнулись на початку роботи сільським головою?
На той момент був дуже малий річний бюджет, приблизно 430 тисяч гривень. Не було ніякого розвитку. Але було велике бажання змінювати своє село.
Вам вдалося залучити великий обсяг коштів в бюджет Гійче. Поділитеся секретом успіху?
Я оцінив фінансову ситуацію в нашій громаді, визначив, які у нас сильні сторони, які слабкі, і звичайно, мешканці підтримували. Ми подавалися на різні конкурси, щоб залучити кошти.
Тоді ми реалізували проєкт стосовно народному дому. Люди повірили, що щось можна змінити. Працівники і депутати – всі хотіли працювати. Ми робили ставки на різні конкурси, в основному – мікропроєкти. З сьомої спроби у 2018 році ми виграли проєкт вуличного освітлення, яке нам було вкрай необхідне. З того часу ми вигравали багато мікропроєктів. У 2019 році ми залучили 1 млн 100 тис грн до бюджету, тобто подвоїли його. Загалом ми підняли бюджет до 3,7 млн грн.
Спершу ви не збиралися подавати свою кандидатуру на посаду голови Рави-Руської ОТГ, але було зареєстровано 9 кандидатів, і ви перемогли. Що переконало змінити рішення?
Піти на посаду голови громади – було єдиною можливістю отримати виборну посаду без вступу в якусь партію. Змінили законодавство, і якщо ти балотуєшся, як депутат, то повинен бути в списку певної партії. Виборів старости вже не було, кандидатури обиралися лише за пропозицією голови. У рівні району – так само. А я вважаю, що в органах місцевого самоврядування партійна приналежність зовсім не є обов’язковою, а навіть шкідливою. Єдине, куди можна було податися без покровительства партії – це на міського голову. І я вирішив спробувати свої сили. Завжди дотримуюся такого принципу – краще спробувати зробити, ніж потім шкодувати, що ти чогось не зробив.
Які завдання ставили перед собою, вже посідаючи пост голови ОТГ?
Я вирішив перший рік своєї роботи розпочати з непопулярних кроків. Але це не вдалося. Бо сподівався на розуміння і підтримку від депутатів в тому, що потрібно вкладати в інфраструктуру, але наразі забезпечуємо поточні видатки. Потрібно більше часу для спілкування та пояснень громаді. Зараз намагаємося економити на необов’язкових статтях.
Друге, ми свідомо зібрали малий штат міської ради – 59 працівників. Якщо бачимо, що в якихось питаннях не можемо впоратися – набираємо нових працівників. Хочемо, щоб кожен мав роботу і виконував її.
Є багато проєктів на різних етапах виконання.
Зараз також першочерговим завданням є купівля машини для збору твердих побутових відходів і придбання контейнерів, які ми хочемо поставити у всій громаді. Щоб все сортувалося окремо – змішані відходи, скло, пластик. Потрібно буде роз’яснити громаді, для чого це робити, і дати час, щоб всі звикли.
Плануємо зробити капітальний ремонт вулиці Володимира Великого в Раві-Руській. Подали два проєкти на конкурс регіонального розвитку – будівництво дитячого садочку і реконструкція корпусу в Рава-Руському ліцеї.
В перший рік стоїть завдання, щоб все працювало, щоб все було профінансовано. А наступного року, вже за даними, будемо планувати бюджет самостійно.
У якому населеному пункті, що входить до складу Рава-Руської об’єднаної громади, є найбільше питань для вирішення?
У Рава-Руській. Тут більша територія, більша кількість мешканців. Відповідно, більше роботи.
5 земельних ділянок біля Рави-Руської перейшли у приватну власність; за генеральним планом міста ці ділянки призначалися для будівництва об’їзної дороги і цвинтаря села Шабельня.
Чи таки буде об‘їзна дорога біля Рави-Руської?
Ми вже знаємо прізвища власників цих земельних ділянок. Підняли депутатів різних рівнів, звернулися до правоохоронців. Зараз на сесії з нашими депутатами будемо радитися, як вирішувати цю ситуацію. Паралельно будуть запускатися судові процеси, щоб в законний спосіб захистити права громади. На жаль, такий розголос та інформаційна підтримка цих «власників» не зупинила, і вони не побоялися взяти землю, яка передбачена під сільський цвинтар. Всі ці маніпуляції робилися швидко, перевірки відбувалися формальні. Ці «власники» замовили нормативно-грошові оцінки, для того, щоб продавати-дарувати ці земельні ділянки іншим людям. Ніби інші люди законні набувачі, а вони там ні до чого, і претензії не до них. Там ціла схема. Рейдерство.
Ми розуміємо, що вирішення цього питання може бути в довгій перспективі. Але це не просто об’їзна дорога якогось міста в Україні. Це об’їзна дорога до міжнародного пункту пропуску.
Є три сфери, в яких громади стикаються з найбільшою кількістю проблем – освіта, медицина, надання адміністративних послуг. Розкажіть про стан справ у Рава-Руській ОТГ?
Щодо надання адміністративних послуг – то тут у нас проблем немає. У нас чудового працює ЦНАП – підібрано персонал, який пройшов навчання, є хороший керівник.
Освіта та охорона здоров’я завжди була на районному рівні, працювали у формі субвенцій з державного бюджету. Освіта зараз йде за субвенційним принципом і через відділ освіти в міській раді ми можемо впливати на ситуацію. В сфері охорони здоров’я все фінансування йде через Національну службу здоров’я України, тобто там все централізовано.
Освітня сфера, звісно, масштабніша. Бо школи, садочки є і у маленьких селах. А амбулаторії та ФАПи вже є в більших селах. Але і одна, і друга сфери потребують реформування. Ми не хочемо, щоб якийсь навчальний заклад чи садочок закрився, тому треба навести лад в структурі персоналу, технічного персоналу. Будемо все робити для того, щоб не втратити жодного вчителя та лікаря.
Будемо слідкувати за тим, що фінансується з нашого бюджету. Адже зарплата вчителів фінансується з освітньої субвенції, вона розраховується від кількості учнів, а робота технічного персоналу – прибиральників, кочегарів, сторожів,а також нянь, вихователів, фінансується з нашого бюджету. Це повністю наша компетенція, і тут ми хочемо навести лад. Щоб мати ресурс для проведення капітальних ремонтів, оновити матеріальну базу, провести пожежний захист.
А в сфері охорони здоров’я, тут гроші йдуть за пацієнтом. Фінансування йде не через місцевий бюджет, а через Національну службу здоров’я України, і залежить від кількості підписаних декларацій та наданих послуг. Нам зараз не вистачає лікарів.
Чи розробили стратегічний план розвитку ОТГ?
Над стратегією працюємо. Мали засідання робочої групи. Залучаємо до розробки бізнес, підприємців. У нас зареєструвалася 4 нові підприємства, які вже сплачують податки в бюджет громади, і ще одне на черзі.
У нас планують відкрити підприємства жителі Львова, навіть Києва, які побачити потенціал в нашій громаді. Ну і звісно, важливу роль відіграє близькість до кордону.
Як можете охарактеризувати співпрацю з інвесторами?
Ми своїх коштів не вкладаємо в земельні ділянки, стараємося знайти інвесторів, які можуть це профінансувати, побудують інфраструктуру, а ми дешевше їм надамо оренду. Робимо все для того, щоб було створене підприємство, в громаду йшли податки, а люди мали роботу на місці, і не їздили закордон.
Ми підлаштовуємося під інвесторів, змінюємо конфігурацію, площу земельної ділянки, показуємо різні варіанти, щоб було зручно.
Ще з тих часів, як я був сільським головою Гійче – я знаю достеменно всю територію, потужність кожного трансформатора, де що може бути розміщене. Там є хороша дорога, освітлення, і інвесторам цікаво вкладати в це село. Є підприємці, які розглядають лише Раву-Руську, бо тут ближче до кордону. Всюди має значення наявність комунікацій.
Як Ви можете оцінити діалог між владою і малим та середнім бізнесом в Рава-Руській ОТГ?
Я задоволений нашою співпрацею. Але не завжди на своєму рівні ми можемо реалізувати всі пропозиції від бізнесу. Наприклад, коли була червона зона через карантин, до нас приходили підприємці з проханням дозволити їм працювати. І коли ситуація не була дуже критична – ми дозволяли їм працювати. Бо це ж у всій Львівській області оголошували червону зону, а в Раві-Руській кількість хворих могла бути невисокою. І в такий час треба було знайти порозуміння. Робили тоді нижчі ставки податку для бізнесу, бо розуміємо як важливо, щоб люди працювали, виплачували зарплату, платили податки в бюджет.
Розмовляла Христина Романюк