logos

Знайомство з професійним власником: Ірина Остафійчук: «Найбільша мотивація для мене – задоволені клієнти»

Довідка: Ірина Остафійчук – співвласниця інтернет-магазину «Намистинка», де можна замовити намистинки та фурнітури для виготовлення прикрас. Також магазини цього бренду були в Івано-Франківську та Львові. Після останнього лакдауну вони припинили свою діяльність, оскільки продажі зменшилися в рази. Проте, Ірина не впадає у відчай, сподівається, що скоро все нормалізується та поновить свою роботу. Хоч і не вважає «Намистинку» частиною великої корпорації,  наголошує на тому, що їхня перевага полягає у цінуванні людських стосунків та емоцій. Ірина Остафійчук пройшла навчання у Львівській школі керівників бізнесу з програми MBS.

Як виникла ідея вашого бізнесу?

Все почалося у 2009 році, з кави. Спілкуючись зі своєю подругою Олександрою за горнятком кави ми розглядали львівських панянок. Певно, що кожна жінка любить носити прикраси. Оскільки, за допомогою аксесуарів можна удосконалити свій образ. Тож вирішили, що було дуже добре, якби жінки мали можливість під настрій робити собі прикраси. З цього все і почалося. Спершу ми співпрацювали з компанією “Монпасьє”, були їхніми дилерами. Це тривало десь 2-3 місяці, а потім вони прислали нам лист, у якому йшлося, що вони перестають бути нашими постачальниками, оскільки розцінюють нас вже як конкурентів. Тож за два тижні нам треба було знайти вихід з цієї ситуації, аби не втратити всі наші напрацювання, що, в принципі, ми успішно зробили.

Чим любите займатися у вільний час?

Люблю подорожувати, ходити в гори.

Розкажіть про ваш колектив.

У нас зазвичай працювало 4 продавці, SMM-спеціаліст, ми двоє постійно включені в роботу. Підбирали людей, які би горіли цим, яким би подобався сам процес виготовлення намиста. У нас зазвичай був творчий колектив, працювала дівчинка художниця. Важливо, аби працівник міг порадити клієнтам гарне поєднання кольорів, це дуже важливо у нашій роботі.

Як мотивувати співробітників?

У нас ніколи не було ніяких систем штрафів. Ми завжди намагалися будувати людські стосунки. Час від часу збиралися на каву, в невимушеній атмосфері, поза межами магазину. Ділилися планами, спільно щось будували. Враховували їхній фідбек та побажання стосовно роботи.

Коли відчули потребу у бізнес-освіті?

Відчули потребу, коли зіштовхнулися з тим, що не розуміли куди далі рухатися. Тобто, ми розмірковували про те, чи варто нам розширюватися. Отримали пропозицію стосовно навчання від Клубу Ділових Людей. Оскільки на той час ми мали потребу в бізнес-освіті, тож вирішили прийняти таке рішення. Навчання проходили з подругою разом.

Наскільки практичними були отримані знання у Львівській школі керівників бізнесу?

Так склалося, що багато з того, що вивчали, вже використовували у своїй роботі, але не свідомо. Бізнес-освіта допомогла структурувати наші знання. 

У чому полягає цінність бізнес-освіти?

Як на мене, то її цінність більше полягає в людях, яких там зустрічаєш, ніж в самій освіті. Дуже приємно знаходитися в спільноті однодумців. Це також нові та цікаві знайомства.

Яку бізнес-літературу порадите нашим читачам?

Я рекомендую книгу Джеффа Кокса та Еліяху Голдратта – «Мета. Процес безперервного вдосконалення». У ній можна почерпнути натхнення та мотивацію, а ще – ознайомитися з різними процесами у бізнесі.

А що вас мотивує, де черпаєте натхнення?

Найбільша мотивація для мене –  це задоволені клієнти. Коли ми закривали магазин, то до нас приходили люди, які питали коли ми відкриємося, де нас знайти. І це все –  наші напрацювання. В нас не до кінця вийшло з бізнесом, як з елементом заробляння грошей, але в плані емоційного контакту, зв’язку,  я вважаю, що все вірно зробили.

Якщо стануть сприятливі умови для вашого ринку, чи плануєте відкрити свої магазини знову? 

Я б дуже цього хотіла.

Наскільки виправдовуються інвестиції в бізнес-освіту?

Однозначно, що інвестиції в бізнес-освіту виправдовуються. Оскільки, після проходження навчання, ти не робиш якихось зайвих кроків.

З якими помилками зіштовхувалися при веденні бізнесу?

Дуже багато речей робили на довірі, а це мабуть і є нашою найбільшою помилкою. Певний час ми не пильнували наших фінансів належним чином. Розуміли, що маємо прибуток, але не заглиблювалися в це, не аналізували його як слід.

Існує певний стереотип про те, що бізнес псує дружбу. Чи готові ви це заперечити?

Переконавшись на своєму досвіді, хочу запевнити, що бізнес ніяк не псує дружбу. Ми багато років спілкувалися до того, обговорили базові речі коли започатковували нашу справу. У нас траплялися певні нюанси, місцями мали непорозуміння, інколи сварилися. Проте в нас не було такого, щоб ми обернулися спиною одна до одної. Завжди намагалися знайти компроміс, добре розуміли, кому що подобається робити. Я займалася більше постачанням, Олександра – фінансами та адмініструванням. Рішення, які стосуються колективу, ми приймали разом.  

Розмовляла Дарина Жданович

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.