Нещодавно компанія “Молокія” та “FEST-доставка” запустили спільну соціальну ініціативу – “Кошик небайдужих” – набір продуктів для тих, хто потребує допомоги. Долучитись до ініціативи може кожен: сплативши вартість продуктового набору “на щодень” ви можете вказати отримувача – якщо знаєте тих, хто зараз потребує допомоги або залишити замовлення без адреси і “FEST-доставка” відвезе “кошик” потребуючим за списками із соціальних служб.
У розмові з Віталієм Ковальчуком, головою компанії “Молокія” для Всеукраїнської асоціації керівників бізнесу говоритимемо про філософію бренду, конкуренцію з закордонними продуктами та чому якісний продукт – головна запорука успіху.
Від системного бізнесу до бренду
В 90-х роках ми разом з партнерами почали будувати власний бізнес. До цього я працював в дорожніх організаціях – далеко від молочної галузі. Однак моя дружина працювала бухгалтером на молокозаводі і ми вирішили спробувати для себе нову сферу. Спочатку це було свого роду хобі, що переросло в дещо більше – роботу, задоволення, певний стиль життя.
Почали возити на Тернопільський і Теребовлянський молокозаводи куплену нами сировину, платили за переробку і завод давав нам готову продукцію, яку ми продавали.
Ми почали працювати з продуктовими магазинами в місті Теребовля на Тернопільщині які вже за тиждень стали одні з найпопулярніших в місті, черга стояла до 50 метрів на дворі. Це означало, що молочна галузь, це те куди потрібно рухатися.
Нас дуже багато, що пов’язує зі Львовом. Перша поставка наших продуктів була саме до Львова. Це було 8 жовтня 1997 року, а вже в 2005 році у Львові ми відкрили власну філію.
В 1999 році мене обрали головою правління приватного акціонерного товариства “Тернопільський міський молокозавод”. Після цього ми провели реструктуризацію заводу і на базі міськмолокозаводу створили нову структурну одиницю – “Тернопільський молокозавод”.
На початку 2000-х років ряд світових та європейських інституцій, зокрема, міжнародна фінансова корпорація IFC (International Finance Corporation) надали нам допомогу для того, щоб ми мали можливість вчилися розвивати свій бізнес. Це було щось середнє між передачею їхнього досвіду нам і вивченням нашої інфраструктури, технологій ними.
З самого початку я значну увагу приділив маркетингу, адже це та сфера, яка була слаборозвинена. Тернопільський молокозавод заснований в 1956 році і завжди славився своєю продукцією. В нас була хороша школа спеціалістів, яку я укріпив. Фактично весь старий колектив залишився працювати.
З самого початку ми поставили собі амбітну мету – побудувати компанію небайдужих людей які, в першу чергу, хочуть створити найбезпечніший та найбільш близький до природного стану продукт. Так, в 2001 році народилася назва “Молокія” – молоко і я. В роботі я завжди покладаюся на власну інтуїцію та своє розуміння бізнесу, адже на початку досвіду немає. Весь цей бізнес я пропустив через себе, починаючи з найменшого.
Про перехід від оперативного до стратегічного управління
Два роки назад я прийняв рішення зосередитися виключно на стратегії, надавши повноваження Голови Правління фінансовому директору, якого попередньо підготував. Пройшло півтора року і я знову став головою правління. Але зараз я зовсім не той, що був на протязі попередніх 18 років, адже побачив роботу компанії з боку.
Я дуже багато делегував повноважень, зосередивши на собі такі важливі питання, як фінансове планування, питання виробничого планування, функції, які направлені на розвиток бренду: куди має рухатися бренд, яка його філософія? З однієї сторони це стратегічні речі, але в той же час вони повинні бути підкріплені постійними тактичними рішеннями.
Люди, команда – це наше найбільше надбання. Ми дуже багато залучаємо молоді, серед управлінців є багато молодих людей. Молодь – це завжди інновації, а старше покоління – досвід. Такий симпозіум дозволяє нам мати перевагу при обдумуванні та прийнятті важливих рішень.
Філософія бренду та принципи побудови команди
Принцип “Молокії” – молоко і я – це своєрідна філософія. Мені пощастило з партнерами, з якими я починав бізнес. Вони досі підтримують ту філософію, яку колись ми заклали в назві “Молокія”. Для себе на перше місце ми поставили мету – зробити класний продукт. Ми хочемо експериментувати, час від часу виходити до споживача з новими, цікавими ідеями, дивувати своєю якістю. І це те, що ми хочемо бачити в людях, які приходять до нас на роботу. І професіоналізм, звичайно. Людина має підходити під це бачення. Чи вона готова розглядати тільки роботу з молоком? Чи готова вона працювати чесно? Чи готова вона віддати себе споживачеві повністю?
Про виклики в молочної сфері та підходи до управління
Молочний бізнес дуже складний бізнес. Не можу сказати, що ресторанний бізнес простий чи будь-який інший. Але в нас є конкуренція як на ринку сировини, так і на ринку готового продукту. Виходячи з цього, ми мусимо так вибудовувати свою стратегію і тактику, щоб з однієї сторони підтримувати стабільність ціни і, при цьому, щоб не було погіршення якості. Так як наша мета, в першу чергу, якісний продукт, а потім рівень прибутку – це дуже складно.
Зараз у компанії працює близько 1300 людей і коли, як і на будь-якому підприємстві, є проблеми чи криза, я завжди говорю про це з своїми працівниками. Коли ти приходиш до людей і пояснюєш їм ситуацію, тоді вони це розуміють. Головне – виконувати свої обіцянки та зобов’язання перед ними.
Про сучасний бізнес-клімат
В молочній галузі ще з липня минулого року почалася криза. Це пов’язано з тим, що ціни на сире молоко в Україні стали на 20% вищі, ніж в Європі. Відтак український ринок заполонила польська та німецька продукції. Люди побачили на полицях ціну таку як наша, а можливо і дешевше на 10-20% і надали перевагу закордонним виробникам.
В нас мало сировини, дорогі кредитні ресурси, немає державної підтримки фермерів, які мають корови. Натомість у Європі це все є: дотації з Євросоюзу чи свого уряду, дешеві кредитні ресурси. Коли це все триває протягом 10-15 років хоч-не-хоч, але складається ситуація, коли якісного молока в Україні стає менше.
Зараз фактично вся держава почала відчувати на собі наслідки зупинки економіки, і ми теж це відчуємо. Можливо ситуативно ми не втратили сильно в продажах, але залишається проблема в експорті, адже кожна країна замкнулася.
На моє переконання зараз влада має зробити все аби стимулювати розвиток виробництва. Нонсенс, коли ми змушені закуповувати маски, костюми для медиків в Китаї і, при цьому, переплачувати. Зараз “Молокія” разом з іншими підприємствами думає, як допомогти лікарням та нашим медикам, адже це абсурд, коли лікар в Тернопільській лікарні заробляє менше, ніж людина, яка працює на молокозаводі виконуючи найпростішу роботу.
Знайти рішення, як відроджувати власне виробництво – пріоритет номер один в економіці. Друге, що варто зробити, це донести до наших людей – “купуй своє”. Адже це наші податки, зарплати, пенсії. Це те, що згодом повернеться своєму споживачеві. Саме такий круговорот дозволить нам всім виживати. Ми створили економіку споживання, а не економіку виробництва і якщо ми з цього не винесемо уроки нам буде дуже складно.
Розмовляла Ольга Гординська
Фото з вільних джерел