1 липня Кабінет міністрів заслухав трьох кандидатів на посаду мовного омбудсмена. Ними стали Святослав Літинський, Тарас Кремінь та Світлана Бронікова.
Святослав Літинський з 2012 року на громадських засадах відстоює право на рідну мову, виграв майже півсотні судових справ, що стосувалися використання державної мови, зокрема йдеться про маркування техніки — побутової та електричної.
Які обов’язки та права має мовний омбудсмен? Як вдається поєднувати викладання на прикладній математиці та правозахисну діяльність та чи справді це два протилежні види діяльності? Про це розмова з громадським діячем Святославом Літинським.
Нещодавно Міністерство юстицій, запропонувало Вас на посаду уповноваженого з захисту державної мови. Скажіть, будь ласка, які це надасть вам права та обов’язки?
Українська мова в Україні (як би це банально не звучало), потребує захисту. Я цим питанням займаюся приватно з 2012 року.
Є карта перепису населення України (ще 2001 року, коли був останній офіційних перепис населення), на якій відзначено, які райони в Україні вважають українську мову рідною. Якщо більше 50% цього району вважають російську рідною, то вона виділена червоним, а якщо українську – зеленим. На диво сучасна карта АТО збігається по цьому мовному кордоні. Тобто мовний кордон фактично збігається з військовим, тому питання мови так само важливе як питання утримання сильної армії, задля протистояння агресору.
В сучасному законодавстві чітко прописані повноваження мовного омбудсмена. Це взаємодія з кабміном (першочергово) щодо будь-якого питання, яке пов’язано з українською мовою, зокрема подання статистики, динаміки розвитку українських програм щодо підтримки української мови, взаємодія з органами місцевого самоврядування, розгляд скарг за ініціативою людей про порушення їхніх мовних прав. Також уповноважений має право брати на себе ініціативу, спілкуватися з компаніями, господарюючими суб’єктами, державними органами для того, щоб українська мова в Україні функціонувала як державна.
Першою уповноваженою із захисту державної мови була Тетяна Монахова (з листопада 2019 по квітень 2020 р.). Тогочасний міністр культури Володимир Бородянський (серпень 2019 – березень 2020) власне ініціював її призначення, попри те, що Тетяна Монахова немала належного досвіду у захисті української мови. За час перебування на своїй посаді пані Монахова мала ініціювати та утворити Секретаріат уповноваженого – організація, по суті, новий державний орган, який має брати на роботу юристів, бухгалтера, тобто формувати штат працівників Секретаріату. Десь в березні постало питання, де оголошення про набір, адже це не тільки робота Уповноваженого, але і його політична відповідальність. Вже у квітні пані Тетяна звільнилася, а кілька днів тому, 25 червня, Уряд постановив утворити секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови як юридичну особу.
Зараз Ви один із кандидатів на Уповноваженого з захисту державної мови. Хто є ще претендує на посаду?
Три державні органи: Міністерство культури, Міністерство юстицій та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини висувають своїх кандидатів на посаду мовного омбудсмена.
Фактично Мінкульт та Мінюстиції висунуло мене, а Комісія від уповноваженого Ради висунула Тараса Кременя.
(30 червня Міністерство культури та інформаційної політики України подало нову кандидатуру на уповноваженого – Світлану Бронікову (замість обраного їхньою ж комісією кандидата – Святослава Літинського). Незважаючи на те, що закон дозволяє таке подання лише до 5 червня).
Ви здійснюєте правозахисну діяльність української мови, і в той же час викладаєте на прикладній математиці Університету Франка. Як почали з прикладної математики цікавитися юридичними питаннями?
Так, з першого погляду це зовсім різні сфери, але насправді ні. Закони визначають правила за якими ти маєш діяти. Все майже як в математиці: є теорема, яка каже що лише
може бути так і не інакше. В математиці все з функціями та числами, а тут з подіями, відношеннями між людьми і державними органами.
Але звичайно почаналося не так просто, як здається. Спочатку, якщо хтось сказав, що я на тебе в суд подам, в мене піднімався адреналін, з’являвся страх. А тепер я до цього спокійно ставлюся, для мене подати в суд це нормально.
Спочатку я пробував з людьми говорити, роз’яснювати, вирішити все усно. Тепер я вважаю, що говорити в таких випадках немає сенсу. Розмова не створює жодних юридичних наслідків, немає доказів, про що ви говорили. Письмову відповідь ти швидко можеш проаналізувати, адже тут все чітко чорним по білому написано.
Почалася з того, що мої друзі юристи мені допомагали. Перша моя заява була про неправильне нарахування, ще як я був студентом, відрядження. На неї я не отримав письмової відповіді, знову ж таки розмова закінчилося нічим. Мені нічого не доплатили але я побачив, як гарно мій колега Святослав, юрист що мені допомагав, написав заяву. Все чітко описав та обґрунтував. Саме тоді я зрозумів, що свої права можна і треба відстоювати.
2012 року прийняли закон Про засади державної мовної політики, який, на мою думку, був спрямований на демонтаж державної мови, оскільки вводилася регіональна мова, фактично замінялася державна, українська мова російською. Але в законі був один пункт, що маркування товарів, тобто всі написи, повинні бути українською мовою. Тут я зрозумів, що треба активно діяти в цьому напрямку. Якщо плакатися дружині в плече, ніякого результату не буде.
Так сталося, що в цей час ми з дружиною через інтернет-магазин купили пральну машинку. Нам її доставили і розпакувавши я побачив, що написи на пральній машині іноземною мовою. Я зателефонував до представника компанії Samsung, роз’яснив ситуацію і попросив дати мені наклейки українською мовою, адже цього вимагає закон. Однак мені відмовили і я повернув товар ,а взамін отримав свої кошти. Опісля я подав в суд проти Samsung, який тривав 1,5 роки.
З’ясувалося, що компанія Samsung Electronics Україна не представляє Samsung жодним чином. Адже це різні юридичні особи. Суддя вже вирішив розглянути цю справу, бо вона тяглася 1,5 роки. Суд не задовольнив мій позов, оскільки я пральну машину повернув і мої права було відновлено. Проте в рішенні зазначив, що написи іноземною мовою безумовно не відповідають закону.
Після суду компанія Samsung (2013 рік) почала ввозити всі пральні машини з написами українською мовою, більше того в рекламі навіть говорили “Я спілкуюся українською”. Дуже гарний приклад, як компанія використала це на свою користь. Бізнес має шукати способи доброї реклами.
Після цього від компанії LG ми отримали гарантійний лист, що вони теж почнуть ввозити продукцію, техніку з написами українською мовою. Компанія Electrolux почала випускати в Івано-Франківську техніку з написами українською. Аналогічні суди були по ноутбуках проти Hewlett-Packard та Lenovo. Суд в обох випадках встановив, що відсутність клавіатури українською мовою є недоліком товару і компанія повинна виправити це.
Цікаво, що в 2011 році були деякі ноутбуки з українськими клавіатурами, зокрема Hewlett-Packard здається, Samsung точно, а вже в 2012 році жодного ноутбука з українською клавіатурою в Україну не ввозилося… За період Януковича почався зворотній процес. Нещодавно читав статистику, що в 2013 році лише 16% телевізійних ефірів були українською мовою. Тобто було дуже різке згортання прав україномовного населення.
Вже після наших позовів по Hewlett-Packard почали з’являтися ноутбуки українською мовою, почалися якісь зміни. Компанія ASUS дуже гарно відреагувала самостійно, без позовів почали випускати ноутбуки з українською клавіатурою. Також цю ініціативу підтримала компанія Lenovo.
Яка перемога особисто для вас є найвизначнішою?
Перша з Samsung. Вона тримала 1,5 роки і дуже приємно, що закінчилося результативно. Формально я суд програв, але суд встановив, що дії компанії не відповідають закону. Моя поразка перетворилася на перемогу. Такі перемоги дають наснаги, що ти можеш щось змінити. Якби я цю справу програв, потім ще одну, я би зрозумів, що неможливо добитися своїх україномовних прав в Україні, але вдалося виграти завдяки допомозі друзів-юристів Андрія Яцишина та Дмитра Гудими. Зараз мені Олександр Золотухін допомагає. Мене постійно підтримує моя сім’я та друзі.
Які зрушення бачите в україномовному контенті, чи можете навести приклад компанії, яка перейшла на українську мову?
Дуже багато бізнесів перейшло на українську мову, власне за нашими позовами. Наприклад, Приватбанк почав вести свою фейсбук-сторінку, де більше 120 тис. підписників, українською мовою. До 2013 року весь контент був російською. До того ж сайт Приватбанку, коли ви заходили відкривався російською мовою і треба було спеціально переходити на українську. А з 2014 року, після того як ми виграли в них багато позовів щодо виписок, квитанцій, платіжних терміналів, вони перейшли на українську мову. ROZETKA за нашим зверненням почала генерувати україномовний контент у соціальних мережах (більше 600 тис. підписників).
Як поєднуєте таку громадську роботу з викладацькою діяльністю. Чи ще чимось займаєтеся?
Крім викладацької діяльності працюю ще в бізнесі, займаються програмуванням. За рахунок того, що в мене є можливість не думати про хліб, я можу працювати і на благо держави.
Яке ваше життєве кредо?
Я прихильник локальних дій. Не даремно кажуть: “Думай глобально, дій локально”. Своє кредо деколи формулюю так: “Або роби щось, щоб змінити ситуацію, або не скаржся на неї”. Я забороняю собі скаржитися на будь-що, що я не пробував змінити.
Розмовляла Ольга Гординська