logos

“Найкраща реабілітація – це робота на землі”: Агробізнес Оксани Анодіної

Бенефіціар проєкту, спрямованого на зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної підтримки ветеранів, що фінансується Європейським Союзом та впроваджується Міжнародною організацією з міграції.

Ветеранка ООС, яка до війни жила і вела бізнес в Польщі, Оксана Анодіна відкрила для себе нову справу – комерційне вирощування овочів. Спочатку для родини, друзів, але зараз її бізнес розширюється. Пані Оксана ділиться, що після повернення з війни роботу знайти важко, тому відкриття власної справи стало у нагоді.

Після війни я зрозуміла, що влаштуватись на роботу практично неможливо. Учасників АТО не беруть на роботу, та і в принципі в мене вже вік такий, 50 років. А роботодавці хочуть все-таки, щоб працівникам було 25-30 років зі знанням англійської мови та з двома вищими освітами. Я стикнулась з тим, що роботодавці не дуже гарно себе поводять, якщо ти не вписуєшся в ці рамки. Та й вакансій по моїй спеціальності не було. В той час я дізналась про проєкт від МОМ, написала бізнес-план, та отримала грант.

Розкажіть детальніше про ваш бізнес. Що саме ви вирощуєте і як вам вдається ця справа?

Роботи як такої не було, тому я облаштувала дві теплиці для себе. Для власних потреб цього достатньо, але щоб можна було продавати овочі, то цих теплиць було мало. Звичайно, друзі брали огірки, помідори. Купували чисто символічно, але я розумію, що так бізнес не побудуєш: насіння коштує грошей, опалення не дешеве, освітлення теж. Потрібно щось розвивати далі. Сім’я теж почала працювати зі мною, бо сталось так, що багато членів моєї родини не працюють. Тому ми вирішили, що можна займатись роботою на землі.

Тобто ви займаєтесь веденням домашнього господарства?

Я займаюсь вирощуванням тепличних огірків, помідорів. Наразі хочу весною запустити огірки. Зараз посадила зелену цибулю, щоб спробувати вирощувати її і, можливо, наступного року запустити в продаж. У мене в одній теплиці є дуже гарні хризантеми, купила минулого року по кущику кожної, а цього року вже розвела їх. Краса неймовірна. Ще лаванда є, кущиків десь триста, її досить легко розводити. І є багато людей, що зацікавлені цим товаром.

Як виникла ідея з бізнесом?

Я дуже давно мріяла про це. Колись випадково в інтернеті мені на електронну пошту прийшла розсилка, де ставили під ключ  тепличне господарство разом з рестораном. Тобто для цієї справи потрібно дуже багато коштів, але я загорілася тим. В мене ще є така задумка – створити зимовий сад. Бо весною, літом і осінню завжди є робота біля дому, в городі. А от зимою немає чим себе зайняти і буває таке, що наступає депресія. А хочеться, щоб зимовий сад радував око і підіймав настрій.

Чи продаєте ви свою продукцію? І де ви це робите?

Були деякі спроби. Друзі купували огірки на пробу і дивувалися з того, що вони вирощені в теплиці, дуже смачні, аж солодкі. Весь день можна їсти огірки і тобі більше нічого не хочеться. А сторінки в соцмережі для продажу немає. Я прослухала тренінг з СММ і треба підключати молодь, яка в цьому розбирається.  Хочу попросити сина, щоб він зробив мені сторінки в соціальних мережах, щоб можна було постити фото, де огірочки цвітуть, виростають. Задумок багато є, але здоров’я вже не те і не дає змоги реалізувати всі задуми.

Розкажіть детальніше про навчання, яке ви проходили. Які у вас враження від нього?

Тренінг взагалі дуже цікавий. У нас в Хмельницькій області є “Гендерна рада”, вони проводили навчальні тренінги. Там дуже багато ветеранів і переселенців отримали гранти. І вони мені завжди, як тільки є щось, то пропонували подаватись і пробувати себе в цих грантових проєктах. Але ті тренінги, на яких я була присутня, розраховані на початківців, а тут від МОМ тренінги були настільки сильні, що видно, що люди справді піднімають бізнес, розповідають про всі деталі. В мене таке враження було, що то було навчання десь для третього-четвертого курсу університету, як на мене. Трохи було важкувато, але консультації були чудові, я в захваті! І від керівників проєкту комунікація була чудова. Дуже-дуже дякую вам, що такі люди є.

Як саме вам допоміг отриманий грант?

Я купила ще одну теплицю, в мене їх було дві 4 на12 метрів, і я замовила ще одну, її вже привезли і поставили. Вона під полікарбонатом, вже встановили там світло. Пізніше ще проведу воду для крапельного поливу, поки ще немає морозів. В мене все підготовлено для того, щоб весною якнайшвидше розпочати роботу.  От зараз в одній теплиці хризантеми, в одній цибулька і в третій теж цибулю хочу спробувати. Коли земля буде прогріта до одинадцяти градусів, то тоді можна буде сіяти огірки. Минулого тижня зробила теплу грядку, де прогріватиметься не тільки температура в теплиці, але ще й земля. Я хочу на тій грядці посіяти огірки, щоб потім вони вже швидше почали проростати. Допомога сьогодні на дорозі не валяється і отриманий грант це була реальна підтримка для мене.

Чи сприймаєте ви свій бізнес як певну реабілітацію після повернення з війни?

Звичайно. Коли я тільки звільнилась і гуляла в лісі, то в мене була думка, що я ходила по замінованому лісі. Тобто я бачила павутинку і це вже викликало реакцію в мене: я піднімала ногу і дивилась, куди поставити її. А в теплиці влітку я виходжу зранку і працюю. Можу говорити зі своїми овочами, дивитись, як вони реагують, як вони ростуть, розвиваються. і потім підіймаєш голову, а вже вечір і немає сумних думок. Воно дійсно відволікає. В мене були посаджені огірочки, помідори і я розуміла, що якщо я до них не вийду, то вони загинуть і нічого доброго не буде. І я через «не можу» йшла і помаленьку-помаленьку поверталась до життя. Напевно, найкраща реабілітація – це робота на землі, на природі. Відволікає трошки. Доречно чи ні, але до мене приїжджали три полковники з Державної прикордонної служби, теж вже звільнені, і вони з таким задоволенням працювали на землі! В одного з них ніколи не було городу і він з таким не стикався, але був радий такому досвіду. Пізніше він зателефонував мені і сказав, що ніби побував у реабілітаційному центрі. Трохи смішно, але приємно, бо люди розуміють, що треба відійти від того життя, яке було, перелаштуватися, і прямувати у нове життя.

Чи сприймаєте ви свій бізнес як можливість змінити щось в суспільстві?

В мене вже давно є ідея зробити власне соціальне підприємство, як допомогти хлопцям, які повернулись з війни. Наразі шукала і не знайшла схожих пропозицій. Держава не готова до цього, інвесторів закордонних я не зможу знайти. У мене навпроти мого будинку є 2 гектари, які нам виділили. Я б дуже хотіла побудувати хоча б три будиночки для тимчасового перебування учасників АТО, можливо для цілих сімей, які могли б приїхати. В мене є дуже багато друзів, які хотіли б просто відволіктися від буденної рутини. Є таке, що починаються конфлікти в сім’ях, коли приїжджають додому. Зараз ми працюємо з Громадською радою і подаємо пропозиції до Верховної Ради з приводу соціального підприємництва, але наразі не дуже успішно.

Тобто ви хотіли б зробити невеликий реабілітаційний центр?

Так-так, я дуже давно про це мрію, адже є велика потреба в такому. Є багато хлопців, які повертаються і не знаходять себе в новому житті і хочеться їм допомогти. Якби у МОМ був такий проєкт, то я б обов’язково подалась, бо це дійсно потрібно.

Розмовляла Ольга Гах

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.