logos

“Моя мета – створювати український патріотичний контент на максимально професійному рівні”, – Віталій Загоруйко

Віталій Загоруйко є бенефіціаром проєкту, спрямованого на зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної підтримки ветеранів, що фінансується Європейським Союзом та впроваджується Міжнародною організацією з міграції.

Віталій займається фото- та відео знімання. Наразі працює над документальним фільмом на замовлення німецьких партнерів.

“Все, що я знаю, про відео знімання і режисуру – це емпіричний досвід. У період до служби з 1998-го року я працював на телебаченні. Я сам родом із Донецької області, після завершення навчання в університеті почав працювати на обласному телеканалі. Тоді створювали наприкінці дев’яностих україномовну програму, а я добре володів державною мовою, і мене та ще декількох моїх колег запросили на роботу. Згодом я працював на київських телеканалах. Водночас мене завжди дуже цікавила історична документалістика, бо за фахом я історик”.

Що робили після повернення додому?

Я не хотів повертатися на телебачення з кількох причин. Передусім збройний конфлікт виховує небажання сприймати речі, які ти раніше сприймав або спокійно до них ставився. Тому я став на біржу, заснував ФОП, купив деяку апаратуру та почав підробляти. На початку року я дізнався про програму від МОМ, заповнив анкету, і мене відібрали. Згодом за звичною процедурою я пройшов тренінг та написав бізнес-план. Отримав грантову підтримку на різну техніку – наприклад, об’єктив для макрознімання. Я його буду використовувати у роботі над документальним фільмом для німецьких партнерів. Це значно розширює мої можливості.

Як проходило ваше навчання під час проєкту?

Мені дуже сподобався тренінг під час навчання, він розширив мій кругозір. Також мені сподобались лекції Руслана Бельтюкова, які проходили у Зумі. Хоч і я сам часто не мав змоги доєднатись, завжди просив у куратора запис лекцій, аби переглянути все, скористатись в майбутньому. Іноді передивляюсь їх по декілька раз, як хороший фільм, в якому щоразу знаходиш щось нове.

Як плануєте розширювати бізнес?

Те устаткування, яке в мене було, плюс допомога від МОМ перетворили мене на міні продакшн студію, яка є практично самодостатньою. Раніше у мене було обмаль ресурсів, через брак якихось позицій по техніці доводилося викручуватись – брати в оренду або в когось просити. Наразі у мене є все необхідне, аби виконувати свою роботу на належному професійному рівні. Це дозволяє мені почуватись вільним. До того ж я можу претендувати на отримання державного фінансування від Українського культурного фонду, брати участь в різних тендерах з виготовлення фото- та відео продукції.

Чому вирішили займатись українською документалістикою?

Усе своє професійне життя я цим займався. Ще перед Майданом у 2011-2012 роках я зробив документальний фільм про ОУН. Тоді це ще була досить недосліджена тема. Ми співпрацювали із Центром дослідження визвольного руху. Поголос від цього фільму був досить потужним, на його презентації в пресзалі УНІАН не було вільного місця. Я був приємно вражений. Згодом була презентація фільму у Будинку кіно в Києві, то люди стояли навіть у дверях, вздовж стіни.

Далі я продовжував знімати, працювати над цією та іншими темами. Вже після демобілізації у 2018 році я знімав короткометражні фільми до 100-річчя Західноукраїнської народної республіки у Львові. Тобто ця патріотична тематика постійно у мене на думці. Для мене це не є лише заробітком. Я вважаю, що ідейна спрямованість в бізнесі є обов’язковою. Можливо, це не зовсім вигідно, але якщо ти думаєш лише про капіталізацію бізнесу, то ти лише заробляєш, але повинна бути ще й мета, ти повинен заради чогось це робити. Моя мета – створювати український патріотичний контент на максимально професійному рівні, наскільки це дозволяють навички та технічне оснащення.

У чому цінність україномовного контенту?

Після Революції гідності якісного українського контенту стало більше, і його якість постійно зростає. Ми не лише заробляємо гроші, знімаючи якусь предметну зйомку, але й створюємо такий конкурентоздатний продукт, яким заповнюється український інформаційний простір.

Наприклад, у нас є приклади високоякісного відеоконтенту з великою кількістю переглядів та підписників на каналах. Зокрема просвітницький напрямок гарно перекрили брати Капранови, чудовий проєкт “Історія без міфів”. Якщо такі речі, які стосуються публіцистики та інформаційного напрямку, то це Віталій Портніков, Сергій Стерненко, Олексій Гончаренко – це вже такі кити українського ютубу. У мене також є власний канал на цій платформі, де я намагаюсь творити цікавий та якісний продукт.

Все змінюється в тому числі й під впливом україномовного ютубу. Аби бачити речі так, як я їх зараз бачу, я пройшов великий шлях. Я сам народився у Радянському Союзі, я був жовтенятком, піонером. Я слухав про чесних енкаведистів та бачив у радянських фільмах українських повстанців у німецьких френчах. Лише читаючи інші книги, знімаючи документальні фільми з очевидцями історичних подій, я зрозумів, що впродовж 15 років мені вкладали у голову сміття, а нашим батькам ще довше, те ж саме і з їхніми батьками. Тому ми всі ще на початку шляху, бо тільки у 2013 році стався розлом, і Україна почала ставати Україною, а не УРСР. Тому потрібно багато працювати над собою. Ми спільними зусиллями будемо рухати суспільство.

Щоб ви порадили нашим читачам?

Мені здається, що нашому суспільству потрібно більше цікавитися справами держави. Бо коли люди говорять  “я політикою не цікавлюсь”, “без мене все вирішать”, “я ні на що не можу вплинути” – це категорично неправильна позиція. Це позиція ідіота, бо в Давній Греції ідіотами називали тих громадян, які не цікавилися проблемами та справами свого полісу, таких могли просто позбавити громадянства. Тому нам треба обов’язково цікавитися справами держави, а також багато читати книжок. На мою думку, однією з причин конфлікту й наших негараздів є низький освітній рівень населення. Звідси береться те, що люди легко піддаються маніпуляціям та некритично ставляться до інформаційного наступу з боку інших країн. Це пояснює і байдужість до того, що відбувалося у 2019 році під час президентських виборів. Це мене засмучує. Тому я хотів би закликати не бути поза політикою і працювати над підвищенням свого освітнього і професійного рівня.

Розмовляла Вікторія Гогой

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.