logos

“Я знаю, що треба робити”. Типові помилки керівників

Більшість керівників у країнах пострадянського простору покладаються на власну інтуїцію та досвід, набутий роками роботи. Але досвід може бути як генератором ідей, так і каменем спотикання. У минулому столітті застосування досвіду у роботі керівника було перевагою підприємства перед конкурентами у боротьбі за ринок та збільшення частки ринку. В сучасних умовах інформаційної турбулетності досвід минулих років роботі швидше є гальмівним елементом розвитку підприємства, ніж його рушієм. Звичайно, напрацьовані роками контакти та зв’язки дають позитивний результат у роботі, але нові компанії, які з’являються на ринку, дуже швидко захоплюють свої ніші та отримують свою частку ринку. Ринок, побудований тільки на корисних зв’язках приречений на стагнацію та вмирання.

Більшість українських компаній працюють роками на усталених зв’язках та мають багаторічні контракти, як з підрядниками, так і з клієнтами. Але нові компанії поступово на ринку витісняють старі, беручи свою частку інноваціями та кращими умовами роботи. Відтак старі компанії пробують залишати свої позиції виключно через «сплановані» тендери та усталені домовленості. Але такі підходи можливі лише у державних чи приватних організаціях, де власник не цікавиться результатами роботи. Коли є сильний власник, який прагне зробити компанію лідером ринку, одразу видно і систему сучасного навчання менеджменту, і підготовку кадрів і системний підхід у розвитку.

Крім того, сучасні принципи управління потребують універсальності керівника. Уже недостатньо, щоб керівник був фахівцем лише своєї галузі і максимум кількох суміжних галузей. Професія керівника уже стає окремою та системи і принципи управління вже стали універсальними. Раніше керівниками ставали кращі працівники, які більше віддавались роботі та просувались по кар’єрних сходинках. В сучасному світі ми бачимо чіткий розподіл між фахівцями – експертами, які виконують роботу та забезпечують процеси та керівниками, які володіють технологіями управління та виводу підприємства на нові рівні зростання. Якщо раніше керівнику було достатньо забезпечувати неперервність та якість процесів підприємства з мінімальними впливами на ринок – виробників значно бракувало. То у наш час ринок перенасичений товарами та послугами і уже сформований ринок споживача потребує великої уваги. На перший план виходять поняття стратегій та стратегічного мислення. Операційні керівники минулого мислять процесами та функціональними обов’язками, а сучасні – мають мислити системами та стратегіями, які здатні привести підприємство до успішного досягнення поставлених цілей.

В наш час уже недостатньо досконало знати всі виробничі процеси, необхідно вміти правильно організувати роботу усіх працівників так, щоб цілі досягались з мінімальними витратами і максимальним прибутком. А от у цьому у підприємствах пострадянського простору є велика проблема. Проблема ефективності поступово стає критичною, хоча керівники старого формату її не усвідомлюють пояснюючи проблеми відтоком персоналу в інші країни, зміною поколінь, браком коштів на нові технології. Але ж керівники для того і призначені, щоб, враховуючи зовнішні фактори, вибудовувати такі стратегії, які будуть перемагати та підвищувати конкурентоздатність. На даний час керівники українських підприємств застосовують примітивні принципи управління, які були актуальні ще у минулому столітті і тому програють іншим підприємствам, які застосовують сучасні процесно-проектні технології, що дозволяють швидко автоматизовувати процеси та збільшувати ефективність персоналу.  Коли ефективність персоналу зростає, автоматично зростатиме і працевіддача та заробітна плата. Якщо ж працювати старими методами, то підприємства будуть втрачати ринки та клієнта і поступово звільнятимуть місце більш сучасним підприємствам та керівникам.

Типові керівники старої формації без професійного навчання та лише з практичним досвідом дешевіють у часі, бо для утримання на ринку потрібні керівники з масштабним мисленням та знаннями у всіх сферах. Саме перенесення стратегій та моделей між галузями дозволяє ефективно розвиватись і зростати, будуючи висококонкурентні моделі. Мономоделі уже нікого не дивують. Майбутнє за керівниками, які здатні стратегічно мислити та створювати надійні екосистеми.

Руслан Бельтюков – президент ГО Всеукраїнська Асоціація Керівників Бізнесу – UABL, засновник Львівської школи керівників бізнесу.

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.

СТАТИ УЧАСНИКОМ АСОЦІАЦІЇ