logos

Мамина Ферма

Бенефіціар проєкту, спрямованого на зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної підтримки ветеранів, що фінансується Європейським Союзом та впроваджується Міжнародною організацією з міграції.

Юлія Семігайлова провела 5 років в зоні бойових дій. Повернувшись, багатодітна мама почала шукати заробіток вдома. До минулої роботи повертатись не було сил – займатись торгівлею і постійно посміхатись відвідувачам не було жодного бажання. Їй хотілось бути поруч зі своєю сім’єю. Але завдяки тому, що наша героїня живе в приватному секторі в Запоріжжі, вона почала вирощувати домашню птицю на продаж. Виявилось, в місті є попит на таку продукцію і зараз Юлія активно займається своїм бізнесом.

З чого починався ваш бізнес?

Повернувшись зі служби постало питання того, як заробляти на життя. Тоді ще й чоловік потрапив у шпиталь і лікувався, зарплатню отримував зовсім маленьку, і її не вистачало на утримання всієї нашої великої родини. Тому я почала розводити домашню птицю. Як доглядати за птицею я вивчала в інтернеті, а мої посестри допомагали мені у веденні господарства та підтримували мене. Спочатку це робилося для власного вжитку. Все починалося з картонних ящиків, які гріли курчат під батареями, але пізніше був придбаний промисловий інкубатор, в який можна закладати 100 яєць, і я почала продавати курчат.

Мені цей бізнес подобається тому, що м’ясо завжди потрібне  людям, до того ж воно якісне, і робиться, як для себе. Всі знають, що я дуже відповідально ставлюся до цієї справи, і тому мої знайомі почали мене рекомендувати іншим, таким чином в мене почали з’являтися нові та нові замовлення. У зв’язку з цим моє початкове обладнання, яке було частково зроблено власноруч не могло справитися  з такими об’ємами замовлень. Та завдяки грантовій допомозі я отримала брудер з додатковими клітками для курчат, та змогла в рази збільшити свої потужності.

Розкажіть тепер про навчання, яке Ви проходили. Які Ваші враження?

По-перше, мені сподобалося обговорення підходу до збуту свого продукту і взагалі про підхід до бізнесу. Тому, що раніше я працювала і директоркою магазину, була начальницею відділу, де в мене було 25 продавців. В мене вища економічна освіта, тому маркетинг для мене не є чимось новим, я все це вчила. Але мої знання застарілі. На тренінгах я почула нові речі й здобула свіжі знання. Була дуже цікава тема про те, як правильно подати інформацію, щоб вона запам’яталась. Приклад про картоплю я не забуду: в чоловіка не продавалась картопля і йому запропонували її розвозити по домівках, ходити по квартирах і давати скуштувати людям. І це спрацювало! Фура картоплі за тиждень розпродалась. Це дійсно нестандартний підхід для нас. Я теж намагаюсь так мислити, коли думаю про те, як і куди ще продавати свою продукцію. Завдяки навчанню і порадам в мене з’явилося безліч ідей, і я сподіваюся, що у найближчому майбутньому я їх реалізую. Тому я дуже задоволена, що взяла участь у цих тренінгах.

Які у вас думки щодо розвитку бізнесу? Що ще плануєте зробити?

Моє головне завдання збільшити кількість птиці, щоб в кінцевому результаті виробляти в чотири рази більше продукції, ніж є зараз. Для цього на майбутнє вже знайшла собі помічницю. Також ми з чоловіком почали коптити наше м’ясо, тому що є охочі купувати не тільки сиру продукцію, а ще й копчені тушки. Також плануємо з побратимами колективно відкрити крафтовий магазин в Запоріжжі. Одні виробники  виготовляють ковбасні вироби, інші займаються сироварінням, хтось випікає  хліб і є такі, хто виготовляє ласощі – зефіри. І всі ми ветерани АТО. От нас є п’ятеро і ми збираємося відкрити таку крамницю. Вже все знайшли та прорахували й вирішується питання ремонту, податків і набору персоналу. Під Новий рік плануємо відкрити перший в Запоріжжі крафтовий магазин – об’єднання крафтових виробництв ветеранів АТО.

Чи сприймаєте Ви свій бізнес, як певну реабілітацію після повернення зі сходу?

Мені бізнес дуже допомагає і як реабілітація, і я дуже хочу, щоб мій досвід став у пригоді іншим ветеран. Тим людям, які повернулись зі сходу і розуміють, що до тієї справи, якою вони займалися раніше вони не можуть повернутися. Психологічно не готові повернутись до того. Через постійну зайнятість у мене немає часу думати, немає часу жаліти себе. Мабуть, нам, дівчатам, трохи легше, бо в нас немає такої години, щоб можна було сісти й жаліти себе. В нас є діти, які просять їсти й треба щось робити, щоб їх прогодувати. Є багато зобов’язань і не можеш на день-два випасти з життя, хоч як би тобі не хотілося. А взагалі робота і трудотерапія це класно. Я на службі казала, що мрію виспатися, то тут те ж саме. Поки є відповідальність за дітей, поки є відповідальність перед тими, хто тобі повірив – перед постачальниками, яких не можна підвести, перед покупцями, які купують твою продукцію. Навіть якщо я захворію, буде температура, я все одно буду робити всю рутинну роботу – доглядати, годувати й напувати курчат. Тут вихідних немає. Постійно потрібно бути в активному русі.

Що корисного в суспільство приносить Ваша справа?

В суспільстві мій приклад підбадьорює інших ветеранів не опускати рук. От до прикладу, розповіла про проєкт посестрі з Чернігова, вона  виготовляє мило, і як волонтерка розвозить його на сході. Тепер же, завдяки проєкту, вона веде власну сторінку в інтернеті та розвиває власну справу. Повернення до мирного життя повинне статись в усіх. Своїм прикладом я закликаю людей повірити у себе. Бо там вони навчилися виживати під землею, копати підземні будинки, видумувати різні речі, а тут не можуть себе знайти? Вони можуть все, просто чомусь зневірились, і їм дуже потрібні підтримка та гарні приклади для наслідування.

Замовити товари або послуги можна у цієї ветеранки за посиланням: 

Facebook Юлія Семігайлова: https://www.facebook.com/profile.php?id=100007657121201

Інтерв’юерка – Ольга Гах

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.