Лілія Кравченко – доннечанка, яка в 2014 році пішла на фронт захищати вітчизну. До війни була керуючим партнером компанії, що займалась бізнес-аналітикою та експертною оцінкою майна та немайнових прав. За своєю професією Лілія сертифікований оцінювач.
У зв`язку з окупацією Донецька Лілія втратила роботу, дім та після чотирьох років перебування на війні, потрапила в скрутне матеріальне становище. В 2018 році, після повернення з фронту та довгої реабілітації, була змушена переїхати у село. Там і народилася її ідея для бізнесу – виготовлення натуральної пастили та цукатів. Сьогодні Лілія успішно просуває власний бізнес за принципом «працюй там, де ти є та з тим, що ти маєш».
Звідки дізналися про грант?
В мене є рідна сестра, яка працює психологом по роботі з психологічними травмами. До війни вона працювала викладачем в Донецькому університеті та є кандидатом наук. На сьогоднішній день сестра цікавиться питаннями грантів, оскільки допомагає своїм клієнтам впоратися з травмами, відновити повноцінне життя, повірити в себе та скористатись можливістю отримати фінансування та створити власну справу. Саме сестра мене й підштовхнула до подання анкети на участь. Відверто кажучи, я не плекала жодних надій, подаючи цю заявку, просто в іншому випадку мене сестра не залишила б в спокої. Можна сказати, що у мене не було вибору. Як виявилось, все це було зовсім недаремно і сестра мала рацію. Вдячна їй за таку участь.
Як проходило Ваше навчання?
Я боялась спочатку, бо хоч я і була аналітиком та антикризовим менеджером довгий період свого життя, проте за 4 роки війни я фактично відійшла від свого роду діяльності, відстала від реалій та навіть певною мірою деградувала. Тому при написанні бізнес плану мала багато сумнівів і переживань, навіть виникала своєрідна паніка, коли я усвідомила, що мені потрібно за три дні написати бізнес план. Проте, як виявилось, для написання такого плану не потрібно було настільки поглиблених знань та й загалом на практиці все виглядає набагато простіше, ніж я собі надумала.
Що саме Вам найбільше сподобалось у навчанні, що можете виділити найбільш корисним?
Якщо чесно, я була компетентна в даній сфері та навіть мала немалий досвід роботи. Тож на мене орієнтуватись було б некоректно. Однак, незважаючи на це, мені дуже сподобалися кейси, що розглядалися на курсі. Вони були дуже доступні для розуміння. Оскільки я до війни працювала з великим бізнесом, зокрема заводи, корпорації, холдинги, тому мені було важко перейти на розуміння принципів роботи дрібного підприємництва. Для мене виробництво завжди здавалося дуже одноманітним та нудним– цикл однакових етапів. Сьогодні я віддаю належне курсу, який мені допоміг краще розуміти механізми дрібного підприємництва та змінив його сприйняття як такого. Я усвідомила, що на кожному етапі виробництва можна вносити щось нове, використовуючи власну творчість та креативність. Таким чином, можна створювати новий продукт на базі попереднього. Отже, вважаю, найбільшою заслугою навчання стала перебудова мого мислення в реалії дрібного підприємств, за що я безмежно вдячна.
Як вважаєте, чи грант відіграв свою роль у відкритті Вашого бізнесу, чи став Вам у нагоді?
Звісно ж, відіграв значну роль. Завдяки гранту я отримала великий холодильник з морозильною камерою. Дане устаткування, справді, для мене є дуже потрібним. Тепер я можу виробляти в три рази більше продукції, оскільки мені є де зберігати як готову продукцію, так і напівфабрикати чи сировину. Відповідно, в мене збільшився обсяг продажів. Це дійсно мені дуже допомагає у веденні бізнесу.
Розкажіть детальніше про ваш бізнес.
Наразі я працюю самостійно, але частково мені допомагає мама в таких простих задачах як чистка та підготовка сировини чи викладка фруктів на сушку. Насправді, пастилу робили ще за «царя гороха». Її виготовляли у селах, щоб зберігати фрукти та овочі на зиму. Сьогодні я користуюсь цієї ж технологією виготовлення, тільки використовую сучасне обладнання для оптимізації виробництва. До прикладу, сушки та холодильник задля якісного зберігання.
Технологія виготовлення достатньо проста. Перш за все, це збір сировини – фруктів, ягід, овочів, трав, горіхів, які, що важливо, не є вирощеними за сучасними інтенсивними технологіями з використанням хімії для покриття масового попиту, а є виключно природнім натуральним продуктом. Надалі я переробляю цю сировину в пюре. Важливо, що все це робиться без термообробки, аби продукт зберіг всі свої вітаміни та корисні якості. В частину пюре добавляю мед з пасіки, частина залишається зовсім натуральною. Останнім етапом є висушування пюре на сушках, в результаті чого виходить пастила. Шляхом експериментів я компоную різні продукти, відповідно винаходжу нові смаки пастили. Вважайте, що я одночасно маркетолог, аналітик і технолог у своєму бізнесі.
Звідки виникла ідея про відкриття бізнесу? Чому обрали саме такий варіант бізнесу?
Зважаючи на те, що у зв’язку з окупацією мого міста і рішенням захищати Україну, я втратила абсолютно все, то після повернення з війни за станом здоров’я я була вимушена переїхати в село, роботи в якому немає, та й з моєю спеціальність її тут бути і не може, то ж мала якось вирішувати питання подальшого виживання.
Оскільки я переїхала в справжню екологічно чисту місцевість серед заповідників ї, а найближче місто аж за 90 кілометрів, хоча це й центр України, то вирішила, що мені потрібно виготовляти екологічно чистий продукт на продаж. До того ж, у селян просто пропадають гори фруктів та ягід, які перегнивають, бо є надлишковими і не використовуються. Окрім цього, я врахувала, що в цьому селі місцеві жителі вирощують виключно натур продукт, який не оброблюють жодною хімією. Провівши такі собі маркетингові дослідження, я прийшла до ідеї виготовлення пастили та цукатів. Таким чином, у мене зменшуються витрати на закупівлю базової сировини для виготовлення власного продукту.
Як плануєте розвивати власний бізнес?
Насамперед, я хочу збільшити об’єми виготовленої продукції, а також її асортимент, тому планую викупити невеличке приміщення та найняти людей на роботу. Тим паче, місцева влада в цій справі мені допомагає, оскільки зацікавлена в створені додаткових робочих місць.
Що мотивує Вас займатися бізнесом?
По-перше, я завжди працювала сама на себе. По-друге, я не розумію як можна сидіти та нічого не робити; а якщо вже щось робити, то ця праця повинна приносити результат. Я б з задоволенням повернулась до своєї діяльності в сфері економічної аналітики, але розумію, що втратила час на війні. Зараз потрібно рухатися далі та не топтатися на одному місці.
Чи вважаєте Ви, що Ваш бізнес вносить вклад в зміни в суспільстві?
Так, безумовно. В мене дуже багато клієнтів, в яких досить серйозні проблеми із здоров’ям: алергетики, діабетики, з порушенням метаболізму, хвороби підшлункової залози та інші хвороби, кому взагалі заборонений цукор чи харчові добавки. Варто розуміти, що не зі всіх продуктів можна зробити екологічно чистий продукт, навіть якщо він виготовляється в, здавалося б, достатньо чистих місцях, бо при вирощуванні чи переробці часто такі продукти обробляються хімією. Наприклад, були й такі люди, які спочатку замовляли в мене на пробу, а станом на сьогодні вже є моїми постійними клієнтами. Вважаю свій бізнес певним вкладом в суспільство, бо в сучасних реаліях досить важко купити схожу абсолютно екологічно чисту пастилу.
Щоб ви хотіли би на сам кінець сказати співвітчизникам?
Якою б не була важка ситуація у житті, які б обставини Вас не оточували – пам`ятайте, що людина завжди здатна знайти рішення. Тільки не сидіть і не плачте – робіть!
Розмовляв Данило Оріховський