Якщо бути неупередженими в оцінюванні інтелектуального рівня сучасних керівників, то відсутність професійної бізнес-освіти притаманна більшості керівників середньої та нижчої ланки керівників компаній будь-якого розміру та галузі. Керівники нижнього рівня – це, переважно, операційні керівники, які мислять простими діями та живуть від зарплати до зарплати, при цьому повністю підпадаючи під опис соціального прошарку трохи вищого за нижній. Їх ще не можна називати міцним середнім класом, але вони вже стоять вище за статусом від звичайних працівників-виконавців. Переважно, керівники такого рівня не потребують спеціальних знань для телефонних дзвінків клієнтам чи формування пропозицій. Вони також мислять простими завданнями рутинного характеру, проявляючи ініціативу лише на рівні комбінацій відомих продуктів чи послуг. Такі керівники вміють приймати прості рішення, які стосуються лише коротких завдань оперативного характеру підлеглим працівникам. Вони також контролюють виконання робіт працівниками та звітуються у більшості усно про виконану роботу.
Зростання у кар’єрі таких керівників відбувається лише тоді, коли власник приймає рішення про розвиток бізнесу та виділяє серед працівників компанії тих, кому найбільше довіряє. Таким чином керівник з високим рівнем довіри стає керівником вищого рівня. Але від такого керівника марно чекати якихось нових пропозицій та успіху для компанії. Такі керівники і далі намагаються маневрувати між настроями власника чи вищого керівника і настроями працівників. У більшості їх цікавлять такі питання: як забезпечити нижчий персонал роботою, як задовольнити власника, чи як пояснити власнику чому він об’єктивно за станом ринку не може бути задоволений. Вони проявляють високий рівень лояльності до вищого керівника, намагаються вгадати його настрої та підтримати керівника морально. Такі керівники розумово знаходяться на примітивному операційному рівні вирішення проблем і часто на вирішення операційних проблем транслюють особистий досвід побутових рішень. Їхнє мислення цілком здатне забезпечити їм спокійне існування між керівником та підлеглими робітниками. Вищі керівники, у яких в компаніях є такі недосвідчені керівники, часто потрапляють у безвихідні ситуації, коли не можуть вплинути рішеннями на стан справ у компанії та наштовхуються на ризик звільнення працівників. Делегування на рівні таких керівників носить так само примітивний операційний характер і результати делегування у більшості випадків мають середній рівень виконання.
Коли операційний керівник в силу своєї операційної кмітливості зростає вище і очолює відокремлений підрозділ компанії або ж саму компанію, знову-таки, в силу високого рівня довіри власника або вищого керівника, такий керівник одразу стає недосяжним для працівників та у більшості випадків він намагається грати роль друга власника і додавати страху працівникам нижчого рівня. У більшості в таких компаніях всі питання і проблеми вирішують все одно власники, а керівники лише створюють видимість роботи і за фактом є лише помічниками власника. В таких компаніях часто власники переходять на посади у державні органи влади, а керівникам залишається сліпо виконувати завдання власника із розподілу бюджетів органів влади, в яких цей власник має вплив або сам безпосередньо працює. Чи потрібна професійна освіта таким керівникам? Звісно, що не потрібна. Щоб пиляти державні бюджети або отримувати дозволи, мати професійну бізнес-освіту зовсім не потрібно.
Інша справа, коли компанія працює у конкурентному середовищі. Коли компанія не побудована за принципом розподіленого освоєння бюджетів та гарантованих бюджетів через відкати. У таких компаніях потрібна не лише природна кмітливість, але і вміння спілкуватись з підрядниками та клієнтами та вищому рівні розуміння бізнес-процесів. Від керівників в таких компаніях потребується високий рівень професійності у делегуванні рішень та високий рівень вміння приймати швидкі та правильні рішення щодо розвитку компанії та її експансії на зовнішні ринки. Якщо у першому випадку керівники операційного рівня без освіти отримують невелику зарплату, яка цілком відображає їхній рівень і сама зарплата залежить не від вміння керівника, а від його замінності іншим керівником, то у другому випадку високої професійності керівники уже отримують зарплату за вміння і ця зарплата в десятки, так, саме в десятки разів вища за зарплату звичайних недосвідчених керівників. У випадку недосвідченого керівника його поведінка спрямована на створення обмеження для вищого керівника у прийнятті рішень та створення картини своєї крайньої необхідності в компанії, то в другому випадку професійні керівники є самодостатніми. І власники їх цінують саме за вміння масштабно мислити і знаходити рішення у безвихідних ситуаціях.
Якщо подивитись на ринок професійної бізнес-освіти, то серед усіх професійних програм є лише одна, яка відрізняється єдиним стандартом формування мислення керівників. Це міжнародна програма Executive MBA. Є багато інтерпретацій цієї програми від міні-МВА або спеціалізованих МВА до повної МВА з повним відривом від роботи. Звісно, що будь-які скорочення або спеціалізації жодним чином не додають цінності, а лише профілюють цю програму на спеціальні групи клієнтів. Найбільш поширеною у світі є програма Executive MBA, яка у повній мірі дозволяє сформувати єдиний успішний стандарт мислення активного керівника та дати йому можливість перемагати на ринку. Як правило, такий керівник володіє системним мисленням, яке не притаманне недосвідченим керівникам, і чітко прораховує вплив кожного рішення на всі системи підприємства. В той час, коли у непрофесійного керівника рішення часто допомагають на одній ділянці і одразу створюють проблему на іншій.
Усе частіше вимогою власників до рівня керівників ключових підрозділів та ТОП-менеджменту компаній є наявність професійної бізнес-освіти рівня МВА. Сучасні компанії вимагають наявність такого рівня, навіть, на рівні керівників окремих проектів. Так само, як керуючі власники, які самі успішно закінчили програму МВА, уже не можуть спілкуватись із керівниками без професійної бізнес-освіти. Це як спробувати їздити на дорогому комфортному авто і потім придбати дешевий автомобіль третьої країни.
Програма Executive MBA перш за все змінює мислення учасника з примітивного споживацького на проактивне генеруюче. Ці люди завжди знаходять успішні рішення та примножують капітал. Якщо звичайний недосвідчений керівник мислить категоріями «заробити і спожити», то керівник зі ступенем МВА виконує свою роль в компанії, а саме збільшує вартість акціонерного капіталу компанії. І саме за цю роль зарплата таких керівників є значно вищою за зарплату споживання. Споживання та щодення рутинна робота навряд чи збільшують капіталізацію компаній та збільшують статки власника. Вони більше орієнтовані на виплату зарплати керівникам і працівникам за виконану роботу. В той час, коли випускники МВА орієнтовані на зростання капіталу і власники часто з ними цим капіталом діляться. Зокрема, у Львівській школі керівників бізнесу, майже 85% випускників програми Executive MBA з простих керівників на початку програми, стають співвласниками компаній при завершенні програми або розпочинають свої власні проекти чи бізнеси.
Унікальність програми у Львівській школі керівників бізнесу полягає в тому, що уся програма побудована на ефективності бізнес-процесів та розвитку комплексного мислення керівників через вміння приймати не просто успішні рішення, а рішення, засновані на сучасних технологіях управління. Учасники програми успішно впроваджують сучасні проектні системи та через сучасні технології управління збільшують капітал компаній не у відсотках, а подвоюючи чи потроюючи протягом року. Власний дослідницький центр дозволяє не лише створювати нові технології управління, але успішно їх впроваджувати у практику управління підприємствами. Про що свідчить статистика швидкого довготермінового зростання випускників програми.
В сучасному світі будуть виживати два типи компаній – з непрофесійними керівниками, які розвиваються або функціонують на розподілі державних бюджетів або за рахунок відкатів таким же недосвідченим керівникам підрозділів великих компаній, або ті, які активно захоплюють ринки через нові прогресивні розробки продукції та послуг, і співпрацюють, насамперед, не з примітивними керівниками підрозділів, а на рівні власників і ТОП-менеджменту компаній-замовників, які часто мають таку винагороду, що їх відкати просто не цікавлять. Інші ж компанії, керівники яких не розвивають власне мислення та не отримують професійні знання у бізнесі, поступово поглинаються великими професійними компаніями або банкрутують. Так само, як під час економічної кризи вивільняють багато непрофесійних керівників, які не можуть знайти собі роботу відповідно до минулого статусу. На ринку практично немає безробітних випускників програм Executive MBA, а одиниці є безробітними тимчасово і самі обирають компанії, які їх цікавлять. Іншими словами, якщо недосвідчені працювати змушені за умовами, які їм пропонують, то випускники програми МВА самі формують умови роботи і обирають компанії. І такий перерозподіл буде щоразу збільшуватись на користь випускників МВА, бо якщо примітивного керівника може замінити автоматизована система, то масштабне комплексне і креативне мислення професійного керівника замінити надто складно.
Автор – Руслан Бельтюков, Президент Всеукраїнської асоціації керівників бізнесу