logos

“Концепція нашого закладу Sale e Pepe — нічого зайвого, те, що треба”, – Віталій Лелюк

Бенефіціар проєкту, спрямованого на зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної підтримки ветеранів, що фінансується Європейським Союзом та впроваджується Міжнародною організацією з міграції.

Життя Віталія Лелюка різко змінилося разом із початком конфліктуна сході України. До 2014 року Віталій працював у ресторанній сфері – проробив шлях від офіціанта до керівника, працював за кордоном та у Криму ще до окупації. Проте в один момент довелося різко змінити діяльність, бо, за словами Віталія, іншого вибору у нього не було.

Я пішов служити у 2014 році. Почалося все з того, що я був підписаний на Бірюкова, та читав про формування добровольчого батальйону “Фенікс”. Так я вирішив долучитися до Збройних сил України. Вже на той час тривали потужні бої. Мій брат тоді теж вже був у зоні АТО. Тобто вибору у мене не було, рано чи пізно я б все одно пішов захищати країну, навіть шкодую, що не зробив це ще раніше. Батькам ні брат, ні я не говорили, що перебуваємо в зоні бойових дій – не хотіли, аби вони хвилювалися за нас. Згодом вони таки дізналися, звичайно, плакали, дуже стресували. Загалом я відслужив 14 місяців”.

Як відновлювались після служби, чим займалися?

“Коли я повернувся додому, мені здавалося, що зі мною все гаразд. Тобто я нормально спав, у мене не було таких травм, з якими стикаються ветерани АТО. Але насправді ці події повпливали на мене. Передусім у мене було відчуття несправедливості. Бо ти приїжджаєш і бачиш, як люди тут веселяться, ходять на дискотеки, у ресторани, коли в іншій частині країни тривають бойові дії. Люди витрачають купу грошей у той час, коли я знав, як там люди бідують, дехто віддає останнє в армію, а тут ніхто про ці питання не турбувався. Водночас я розумів, що люди невинні, що це моє сприйняття, але такі святкування мене дратували. Я просто тоді закрився в собі. Я вирішив не повертатися у місто. Завів собі собаку. Поруч були батьки, брат теж тоді повернувся з війни. Я проводив час посеред природи, Лиману. Але люди, які мене знали, помічали, що зі мною щось не так, і намагались вмотивувати мене кудись рухатись, їхати, але я відповідав, що я в порядку”

Як виникла ідея відкриття піцерії?

Все почалося з того, що до мене якось звернувся наш місцевий волонтер Сергій Зелінський. Ми обговорювали, що було б добре зібрати хлопців, які служили в АТО, в одну спільноту. Тоді у розмові Сергій згадав, що нещодавно їздив у Київ на майстер-клас від відомого київського ресторатора Дмитра Борисова, який розповідав про успішні приклади відкриття ветеранського закладу. Сергій поділився такою ідеєю, що хоче започаткувати ветеранський бізнес тут – піцерію, в якій працювали б хлопці, що вже були на службі. Я тоді сказав, що маю досвід в ресторанній сфері, і можу допомогти – на цьому ґрунті ми й зійшлися. Згодом ми запросили доєднатись до нас мого знайомого Віктора, який дуже добре вмів працювати з тістом. Він погодився, бо йому передусім сподобалась команда.

Як розподіляли ролі з партнерами у бізнесі?

Ми ще на початку домовлялися, що я буду займатися маркетингом і рекламою. Сергій, оскільки у нього був автомобіль, як ми жартували, наш транспортний відділ – тобто він займається доставкою, організаційними питаннями. На мені бухгалтерія та ведення документації. Віктор взяв на себе роль нашого айтішника, він займається сайтом, його наповненням, просуванням та безпосередньо роботою на кухні. Ми колись хотіли зробити власний додаток, він також зараз працює в цьому напрямі.

Чому вирішили  подаватися на  проєкт?

Ми багато разів брали участь в різних грантових програмах, зокрема і від Міжнародної організації з міграції, відсоток невдалих спроб був високим. Але ми продовжували слідкувати за різними можливостями, адже прагнули розширити бізнес.

Наш новий напрямок –  це здорове харчування. На цю ідею нас підштовхнула криза, пов’язана з пандемією коронавірусу. Адже люди були вимушені замовляти додому їжу з ресторанів, бо відвідувати заклади не могли. Таким чином ми помітили запит на доставку повноцінного харчування і вирішили реалізувати цю ідею на базі нашого закладу. Адже є персонал, приміщення, Єдине, чого бракує – це професійного обладнання. Тому і подали свою заявку на участь у проєкті.

Що Вам найбільше сподобалось  в участі в проєкті?

Наразі щось нове важко почути, бо за наявності інтернету інсайтів вже давно немає.

Але в мережі все поверхнево та хаотично. Саме через це розумію цінність навчання в МОМі. Вчать системно з детальними поясненнями для чого і як ті знання використовувати. Особливо цінним для мене є можливість отримати особисту консультацію. Люблю процес, коли розбирають реальні кейси на базі існуючих бізнесів у тому числі й ситуації нашої фірми.

Як вважаєте, чи участь у проєкті відіграла свою роль у розширенні Вашого бізнесу?

Так, завдяки проєкту та грантовій підтримці   ми швидше почали реалізовувати нашу ідею із розширенням бізнесу. Ми отримали необхідне обладнання – наприклад, пароконвектомат, який доволі дорого коштує, і самотужки нам би його було складно отримати. Зараз ми працюємо над тим, щоб оформити всі процеси правильно, робимо інженерні комунікації, облаштовуємо все так, щоб було комфортно працювати.

Що означає ваша назва Sale e Pepe?

Це означає з італійської сіль та перець. У італійців так кажуть про чоловіків середнього віку, які ще не є немічні, і не дурні-молоді, а те що треба – сіль та перець. Так можуть говорити і про людей, і про автомобіль, і про інші речі. Це дуже близько до концепції нашого закладу – нічого зайвого, те, що треба. Ми не вводили в оману людей, кажучи, що у нас  італійські продукти, вічна закваска чи спеціальна мука. Ми все робили максимально правдиво, і люди це оцінили.. Ми готуємо піцу з наших херсонських продуктів, в ній багато начинки, і людям вона до смаку.

У чому вбачаєте важливість розвитку ветеранського бізнесу в Україні?

Взагалі ця історія з піцерією нас добре відволікла. Я в собі замкнувся, Віктор теж помічав за собою дратівливість. А коли ти працюєш, то в тебе руки й голова зайняті роботою. У нас працювали ветерани АТО, син загиблого воїна. І ти помічаєш, як люди змінюються на краще в процесі роботи. Надалі ми плануємо розширювати персонал. Адже плануємо відкрити філіали у різних частинах Херсону для зручності та швидкої доставки.

Розмовляла Вікторія Гогой

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.