Інтерв’ю з Іриною Муштіною – Founder / CEO у CF.Digital
Довідка: CF.Digital – діджитал-агентство. Працюють вже 18 років і втілили 550 проєктів для понад 400 клієнтів. Розробляють сайти, відео-контент, стратегію, брендинг, SERM-стратегії. Також займаються проектами e-комерції. 
Аби діджиталізувати бізнес, достатньо зробити сайт?
Ні. І я б навіть сказала, що сайт – не перший крок. Для початку треба для себе уявити і чітко усвідомити: а що ми від цього діджиталу очікуємо? І тоді розкладати бізнес-процеси, які треба діджиталізувати, знаходити підрядників та партнерів, яким ставити завдання.
На жаль, я часто бачу, як починають з кінця. Роблять сайт, а вже опісля думають: а що з ним, з тим сайтом, робити?
Діджиталізація для всіх різна. І, можливо, не для всіх і потрібна. Для когось діджиталізація – це вже сторінка в соціальних мережах. І якщо з нею грамотно працювати, то вже може бути більший ефект, ніж від якогось крутого функціонального сайту.
Інша проблема, з якою я часто зіштовхуюсь – є сайт, або сторінка в соціальних мережах. І клієнти думають, що цього вже досить. При цьому не працюють навіть з тим мінімумом, який вже дає цей сайт – не відповідають вчасно на заявки, не ведуть SRM-систему(система управління відносинами з клієнтами – прим.ред.), тощо.
Розумієте, з будь-якого сайту можна витиснути багато. Але лише у тому випадку, якщо правильно його використовувати. А люди часто не аналізують, не вимірюють, не покращують.
Хто такі CF. Digital? Скільки вас у команді? Які відділи маєте?
Наразі в нас зараз 2 команди. Коли починали, це була лише розробка сайтів. Потім – додались просування та Інтернет-маркетинг. Вже останні 2-3 роки займаємось стратегіями, креативом та креативними комунікаціями.
Зараз нас близько 20 людей. Це ті, хто у нас працюють постійно. Також є багато команд, які на аутсорсі. Їх ми підключаємо до якихось нестандартних чи разових проектів. Це десь ще 20 працівників.
В одному з останніх інтерв’ю ви сказали, що збільшили штат утричі за 2020 рік. Це трапилося через збільшення клієнтського запиту?
Для нас це рік був, і справді, досить вдалим. Ми виросли і що стосується команди, і у кількості клієнтів. Справді, був дуже великий запит на діджиталізацію, крім цьго, збільшився запит на аналітику.
Нарешті клієнти зрозуміли, що дуже важливо вимірювати свої гроші. А аби щось зекономити – треба це спочатку виміряти. І вже далі раціонально ним розпорядитися.
Один з наших основних принципів – глибокий підхід до аналітики. Ми не можемо дозволити собі просто взяти великий бюджет, злити його, а через місяць зрозуміти, що щось спрацювало не дуже добре. Ми працюємо за принципом lean-маркетингу. Декілька разів в день можемо заміряти показники наших компаній і щось коригувати.
Не всі так роблять, але такий підхід дає дуже хороші результати. Приміром, зараз ми працюємо з автомобільним ринком, і бачимо, як навіть у такі скрутні часи ми завдяки якісному підходу можемо продавати автомобілі через Інтернет.
Чи почали працювати з вами представники нових сфер бізнесу, які раніше не користувалися діджиталом?
Всі, з ким ми працюємо – уже були в діджиталі. Але переосмислили своє існування тут. Стали набагато глибше ставитись до діджиталу. Гадаю, в певний момент вони зрозуміли, що час назад вже не повернеться. І саме діджитал ще довго буде якісним каналом комунікації.
У нас цього року було одночасно 2 напрямки роботи – щось короткотермінове, щоб зараз отримати ефект, і щось довге, що працювало б через рік, а може навіть й довше.
Як навчали персонал працювати так плідно?
Персонал, команда – це і найважливіше, і найскладніше. Це найсильніша частина і найслабша водночас. Не всі наші члени команди, хоч їх і було небагато, змогли працювати в режимі карантину.
В перші декілька місяців ми розійшлися з декількома нашими працівниками. В мене було таке відчуття, наче вони думали, що вони в довгій відпустці. Люди не могли себе організувати.
Набрали інших, більш сильних і мотивованих. Але найголовніше – у нас сильні Progect-менеджери. Вони – граючі тренери. Це люди, які не просто ставлять завдання. Вони можуть показати щось своїм прикладом, взяти і зробити. Компетентні і розуміють не просто, що відбувається в проекті, а розуміють, чому. Вони за час карантину не змінювалися, до речі.
У кожного своя індивідуальна система розвитку. Хтось ходить, наприклад, на SCRUM(підхід управління проєктами для гнучкої розробки програмного забезпечення – прим. ред.). Хтось – навчається Progect-менеджменту. Хтось відвідував курси публічних виступів. Все індивідуально. Крім цього, у нас є бізнес-коуч, який займається зі мною і головними менеджерами.
Назвіть нам найголовніші принципи управління людьми, якими ви керуєтеся.
Перш за все – я всіх слухаю. І я думаю, що це важливий принцип не тільки в команді, але й в житті. Причому, я слухаю і намагаюсь зрозуміти. А не просто чекаю своєї черги говорити. А далі в мене 2 позиції: коли я ділюся досвідом як експерт, або коли я коуч.
В другому випадку маю принцип «5 чому». Ставлю 5 питань, і на 5, як правило, стає зрозуміло, в чому причина невдачі.
Другий момент. Якщо людина робить помилку – треба з’ясувати, чому так трапилося. Ми часто робимо проекти, які ніхто ще не робив в Україні чи навіть у світі. І в цих випадках, звісно, робимо багато помилок. Неможливо зробити без помилок те, що робиш вперше. За ці помилки я не караю і не сварю.
Але якщо помилка у працівника системна, і вона трапляється через незацікавленість в проекті, чи постійну неуважність – я просто звільняю.
2 речі/події, які найбільше на вас вплинули або вас сформували.
Перше – коли я виходила заміж. Я шукала собі сукню. Була ще студенткою, і в мене не було багато грошей, аби її купити. Я знайшла класну сукню. Вона коштувала 750 гривень. І це були шалені гроші для студентки. Я прийшла в цей весільний салон, і запитала, чи є на місці власниця. І запропонувала їй обмін: весільна сукня на сайт. Вона погодилась. І так я зробила свій перший сайт. В один день, можна сказати, народилась і родина, і бізнес.
Друга – коли я вийшла в публічний простір вперше. Ми дуже багато працювали але були невідомими на ринку. Я вирішила, що треба щось змінювати. І одразу поїхала виступати до Грузії із доповіддю. На міжнародний фестиваль. Англійською. Той виступ – то було щось страшне. Я сиділа в «Хілтоні»(готель – прим.ред.)за півгодини до початку, і так хвилювалася, що пішла в бар і випила 100 грамів коньяку, залпом. Але я їх навіть не відчула. Зате потім, коли повернулась – життя було вже іншим.
2 речі у вашій роботі. Одну обожнюєте, іншу – не можете терпіти.
Ненавиджу маніпуляції в роботі. Їх я відчуваю одразу і намагаюсь не працювати і не спілкуватися з людьми, які намагаються використати і знецінити тебе.
Я обожнюю… Мандраж. Хвилювання і запуск нового проекту. Коли треба все продумати, коли ти хвилюєшся, аби все вийшло, і вийшло добре. І от той момент, коли все таки виходить – обожнюю. А ще, коли клієнт, партнер чи хтось задіяний в проекті каже: «Круто, дякую!» Навіть зараз вам це кажу, а в мене аж мурашки по шкірі.
Розмовляла Наталія Ничай