logos

Ірина Снітинська : “Я мрію про світ, в якому кожна людина може говорити”

Ірина Снітинська – топ-тренерка з ораторської майстерності, засновниця тренінгової компанії “Аґрус : Практика слова”.

У професійному доробку Ірини Снітинської – 11 років практичного досвіду, тисячі  випускників та стільки ж годин проведених тренінгів і консультацій, а ще декілька сотень корпоративних проєктів із розвитку команд. Ірина авторка і засновниця багатьох проєктів, пов’язаних із спілкуванням, публічним виступом, сторітелінгом, таких як соціально-культурний проект “Час історій” або авторський ток-проект “Ключ до”.
Займається громадською діяльністю та волонтерством, зокрема є ініціаторкою благодійного аукціону “Купи зустріч – допоможи Україні”.

До ораторського мистецтва ви прийшли з медицини. Розкажіть про той переломний момент у житті, коли, будучи кваліфікованим акушером-гінекологом, наважилися кардинально змінити життя.

Насамперед, в медицині я була не лише лікарем, а й викладачкою кафедри акушерства і гінекології, тому  вже 21 рік я навчаю дорослих. Насправді, нічого суттєвого не змінилося з того часу. Я і раніше допомагала, лікувала, консультувала, тобто змінилася лише тема, в якій я працюю. До захисту дисертації я зрозуміла, що я шалено боюся публіки. Зі студентами я себе нормально почувала, але достатньо було вийти перед більшою незнайомою  аудиторією чи поїхати на якусь конференцію – і я шалено починала  хвилюватись. Я завжди думала, що вміння комфортно почуватися перед публікою, то дар згори. На захисті дисертації я настільки перехвилювалася, що  вирішила: мушу щось з тим зробити, адже не хочу більше жодного разу в житті це відчувати.

І Ви вирішили свій страх зробити своєю справою життя?

Так, лише через 5 років я знайшла тренерські курси. Спершу я хотіла тільки позбутися страху, але потім побачила, що насправді ораторська майстерність – не тільки про страх.  Адже,  якщо ти себе можеш опанувати, то далі відкриваються неймовірні горизонти – саме тому мені дуже це сподобалося. Від отриманих емоцій я зрозуміла, що мушу йти з медицини.  І я пішла, просто пішла в нікуди, тому що я не була на той момент ні підприємницею, не мала ніякого досвіду і в родині ніхто бізнесу не вів. Я не знала, чи мені не набридне це, чи буде це вдаватися, і не знала жодного інструменту, тож  розбиралася з усім в процесі роботи.

Ви вирішили змінити своє життя на початку двотисячних. Це були непрості часи. Щоб ви порадили іншим: чекати слушного моменту чи діяти тут і зараз?

Я коли відчуваю бажання, велику потребу чи маю мету, я негайно починаю діяти. Інколи люди щось починають, в них не виходить, вони опускають руки і кидають все, а моя особливість в тому, що я просто продовжую. Тому однозначно – треба спалювати мости і робити те, що приносить вам задоволення.

Ви заснували тренінгову компанію ораторської майстерності. Розкажіть, як організована робота та які послуги надаєте людям?

Ми навчаємо ефективно спілкуватися, щоб впливати ідеями та думками. Працюємо з мовленням та голосом, зосереджені на публічних виступах та переговорах. Також навчаємо ефективній комунікації в робочих командах. Результативні переговори, управління конфліктами, фокус мовлення  та вміння захопливо розповідати  історії – це все нашій команді під силу. Зараз ми почали проводити події в колаборації з бізнесом, де різні спеціалісти з різних сфер вчаться взаємодіяти між собою.  Зі своїми клієнтами ми працюємо в групах, індивідуально, наживо і онлайн, тобто застосовуємо всі можливі комунікації.

Які інноваційні рішення застосовуєте в роботі і як на це вплинула пандемія коронавірусу?

В мене була можливість працювати онлайн вже давним-давно.  Ще років 8-10 років тому вже були такі клієнти, які мали в цьому потребу. Але я намагалася робити так, щоб ці люди просто приїжджали до мене. І я вважала, що це правильно, бо була абсолютно переконана, що через онлайн навчити нереально. Я людина-результату, а для мене результат – це результат мого клієнта. Тож відколи почався карантин, я не залишила улюблену справу.  І це фантастично – ми тепер можемо займатися із людиною і їй не потрібно витрачати зайвий час. Раніше на зустріч зі мною людям інколи доводилось витрачати пів  дня, а зараз навіть в часі обідньої перерви можна встигнути виділити хвилину на саморозвиток і заняття. Тепер час почали використовувати ефективніше. Зараз онлайн – це не лише засіб комунікації а й потреба.

Що вас мотивує розвиватися ?

В мене немає відчуття, що я знаю все.  Я в принципі відкрита до нового і коли я починала  “Аґрус ”, то дуже переживала, щоб мені не стало нудно, адже  і є зараз такі вправи, які я давала ще 13 років тому і достатньо часто я їх з  людьми роблю, а деякі навіть щодня і я дуже переживала, щоб я не знудилася від одного і того самого, оскільки  я швидше людина, яка дуже потребує нового . То мені не стало нудно, бо я щодня працюю не з темою, а з людьми, а вони  –  великий скарб  і, навчаючи одного і того самого,  і навіть коли мені здається що я досягла високого рівня майстерності – приходить хтось, хто цього не розуміє і я шукаю інший підхід. А ще час сам  вимагає від нас змін, бо я, наприклад, не працювала онлайн і в мене не було купи питань, як дивитися в камеру і як зробити людям ефект присутності. Тобто, якщо ти чутливий до часу, а він постійно змінюється, то з’являються нові запити і потреби . Деякі мої клієнти, які не вели соцмережі і там не просували свій бізнес, тепер пасуть задніх на фоні своїх конкурентів, які інколи не такі фахові, зате гарно вміють себе представити. Так от, моє навчання не про те щоб добре виглядати, а про те, щоб ти міг висловити, який ти є, в чому є твоя особливість.

Ораторська майстерність та впевненість перед публікою. Чи великим є запит у суспільстві на це?

Моїми клієнтами є люди успішні і ті, які багато говорять.  Вони мають майже ті ж запити, що і люди, які тільки намагаються вийти і щось говорити. Потреба у таких курсах стала більшою виключно через те, що ринок освітніх послуг для дорослих росте і якщо раніше не всі люди розуміли, що цього можна навчитися, то зараз вже дуже багато людей переосмислюють це. Зараз, маючи певні труднощі чи потреби, люди починають дивитися у цей бік і підбирати для себе навчання.

Окрім бізнесу ви займаєтеся ще активно соціальною і громадською діяльністю. Розкажіть про це.

В мене є не лише бізнесові проекти, а й соціальні ініціативи, зокрема, найбільший в Україні благодійний аукціон зустрічей за кількістю учасників  “Купи зустріч – допоможи Україні”. Я дізналася про це в благодійному фонді “Твоя опора” у Києві і сама дуже здивувалася. Вони, збираючи інформацію про різні благодійні акції зустрічі в Україні, виявили, що ми є найбільшим аукціоном і сказали мені про це. Я не думала  про масштаби, а просто брала і робила. Цей проект об’єднує дуже багато волонтерів, які окрім своєї основної роботи, мають багато активностей. Щойно аукціон завершився і  ми збирали кошти для Вікторії Полюги – дівчинки, котра хворіє на сма.  Планували зібрати 500 тисяч гривень, а вдалося зібрати навіть трохи більше. Задоволені результатом. Але завжди головна моя мета – не сума грошей,  а кількість людей, які доєднаються, тому що у такий комфортний для себе спосіб багато хто з них вперше себе пробує в благодійності. В Агрусі також у свої групи ми беремо соціальних лідерів і оплачуємо їм навчання. Це ті люди, які вже є соціальними лідерами, мають чим похвалитися, але їм потрібно більше навичок. У нас вчилися із реабілітаційного центру, люди з особливими потребами, але які ведуть просвітницьку діяльність або представники зі соціального підприємства.

Що для вас означає інтелектуальна благодійність ?

Я завжди ділюся всім тим, що я маю. Оскільки всі ті люди, які братимуть участь у інтелектуальному благодійному марафоні мають багато знань, вмінь і досвіду, яким вони можуть поділитися,  я думаю, що це дуже дороге насправді надбання.

Чим поділитеся з учасниками форуму?

Буду ділитися тим, що вмію і що перевірила на собі. У нашій тренінговій компанії ми вчимо справляти перше враження, звучати впевнено і переконано, а ще боротися із хвилюванням. Без цих базових речей сучасній людині буде важко взаємодіяти у соціумі. Я сама пройшла цей шлях і тепер радію, коли це допомагає іншим.

Яка ваша місія?

Місія – це те, що я роблю кожного дня. Для чого це я роблю? Щоб кожна людина могла проявитися. Я мрію про світ, в якому кожна людина зможе говорити, але кожна людина, яка має що сказати. Я найбільше люблю працювати з такими людьми, яким є що сказати, але потрібно лише допомогти їм  висловитися і навчитися собою користуватися. Я називаю себе топ-тренеркою з ораторської майстерності, але всередині я маю таке відчуття, що я вчителька.

Як думаєте, чи користь від форуму для учасників буде більшою за благодійні внески за квитки?

Я би зараз взагалі не говорила по гроші. Особисто погортала спікерів, які братимуть участь в цій ініціативі – і в захваті. Це просто треба поширювати інформацію про них, тому що зібрати в одному місті таких крутих людей, кожен з яких виділить свій час – насправді це не кожному під силу. Це не співмірно з тим, що люди отримають з тою сумою, яку вони віддадуть.

Останнє – якою Ви бачите нашу країну у недалекому майбутньому та якими бачите сучасних керівників підприємств і організацій?

Я дуже мрію про країну, в якій хочеться жити, де базові побутові потреби є задоволені . В нас країна величезних можливостей, просто побут не налаштований і закони не врегульовані, тобто хочеться більше структурованості. Але людей, які можуть творити Україну –  дуже багато. Я дуже хочу,  щоб ці люди не їхали, що вони здебільшого і роблять, бо навпаки боряться. Я б хотіла щоб ми не боролися, а працювали на благо країни і людей, які тут живуть.

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.