logos

Ірина Снітинська: “Я мрію про світ, в якому кожна людина може говорити”

Ірина Снітинська топ-тренерка з ораторської майстерності, засновниця тренінгової компанії “Аґрус: Практика слова”.

У професійному доробку Ірини Снітинської 11 років практичного досвіду, тисячі  випускників та стільки ж годин проведених тренінгів і консультацій, а ще декілька сотень корпоративних проєктів із розвитку команди.

Ірина авторка і засновниця багатьох проєктів, пов’язаних із спілкуванням, публічним виступом, сторітелінгом, як-от соціально-культурний проєкт “Час історій” або авторський ток-проєкт “Ключ до”.
Займається громадською діяльністю та волонтерством, зокрема, є ініціаторкою благодійного аукціону “Купи зустріч
допоможи Україні”.

До ораторського мистецтва Ви прийшли з медицини. Розкажіть про переломний момент у житті, коли, будучи кваліфікованим акушером-гінекологом, наважилися кардинально змінити професію.

Насамперед, в медицині я була не лише лікарем, а й викладачкою кафедри акушерства і гінекології, тому  вже 21 рік я навчаю дорослих. Насправді, нічого кардинально не змінилося з того часу. Я і раніше допомагала, лікувала, консультувала, тобто змінилася лише тема, в якій я працюю.

Перед захистом дисертації я зрозуміла, що дуже боюся публіки. При спілкуванні зі студентами я нормально почувалась, але достатньо було вийти перед більшою та незнайомою аудиторією чи поїхати на якусь конференцію – і я починала шалено хвилюватись. Я завжди думала, що вміння комфортно почуватися перед публікою, –  це великий дар. На захисті дисертації я настільки перехвалювалася, що  вирішила: мушу щось з цим робити, адже не хочу більше жодного разу в житті так почуватися.

І Ви вирішили свій страх зробити справою життя?

Так, лише через 5 років я знайшла тренерські курси. Спершу я хотіла тільки позбутися страху, але потім побачила, що насправді ораторська майстерність – не тільки про страх.  Адже,  якщо ти себе можеш опанувати, то далі відкриваються неймовірні горизонти. Саме тому мені дуже це сподобалося і я зрозуміла, що мушу йти з медицини. І я пішла, просто пішла в нікуди, тому що не була на той момент підприємницею, не мала ніякого досвіду і в родині ніхто не займався бізнесом. Я не знала, чи мені не набридне це, чи буде вдаватися, і не знала жодного інструмента, тож розбиралася з усім в процесі роботи.

Ви вирішили змінити своє життя на початку двотисячних. Це були непрості часи. Що би Ви порадили іншим: чекати слушного моменту чи діяти тут і зараз?

Коли я відчуваю бажання, велику потребу чи маю мету, то негайно починаю діяти. Інколи люди щось починають, в них не виходить, вони опускають руки і кидають все. Моя ж особливість в тому, що я не здаюся так просто, а продовжую розпочату справу. Тому однозначно – треба спалювати мости і робити те, що приносить вам задоволення.

Ви заснували тренінгову компанію ораторської майстерності. Розкажіть, як організована робота та які послуги надаєте людям?

Ми навчаємо ефективно спілкуватися, щоби впливати ідеями та думками. Працюємо з мовленням та голосом, зосереджені на публічних виступах та переговорах. Також навчаємо ефективній комунікації в робочих командах. Результативні переговори, управління конфліктами, фокус мовлення  та вміння захопливо розповідати  історії – це все нашій команді під силу. Зараз ми почали проводити заходи в колаборації з бізнесом, де різні спеціалісти з різних сфер вчаться взаємодіяти між собою. Зі своїми клієнтами ми працюємо в групах, індивідуально, наживо і онлайн, тобто застосовуємо всі доступні способи комунікації.

Які інноваційні рішення застосовуєте в роботі і як на це вплинула пандемія коронавірусу?

В мене була можливість працювати онлайн вже давним-давно. Ще 8-10 років тому були такі клієнти, які мали потребу в дистанційному навчанні. Але я намагалася робити так, щоби ці люди приїжджали до мене, адже вважала, що це правильно, була абсолютно переконана, що через онлайн навчати нереально.

Зараз ж онлайн – це не лише засіб комунікації, а й потреба. Я людина результату, а для мене результат – це результат мого клієнта. Тож відколи почався карантин, я не залишила улюблену справу. І це фантастично – сьогодні ми можемо займатися із людиною, і при цьому їй не потрібно витрачати зайвий час. Раніше на зустріч зі мною людям інколи доводилось витрачати пів дня, а зараз навіть час обідньої перерви клієнт може виділити на саморозвиток і заняття. Тепер час ми використовуємо ефективніше.

Що вас мотивує розвиватися?

В мене немає відчуття, що я знаю все.  Я в принципі відкрита до нового і коли я починала  “Аґрус ”, то дуже переживала, щоб мені не стало нудно. Адже і зараз є такі вправи, які я практикувала ще 13 років тому, і я досить часто, а то й щодня роблю їх з людьми. Саме тому я дуже переживала, щоб не знудитися від монотонності, оскільки я людина, яка дуже потребує нового. Проте мої побоювання були марними: я щодня працюю не з темою, не з вправою, а з людьми, а вони  – великий скарб. Навіть якщо я певний час навчаю одного і того ж і мені починає здаватися, що я досягла високого рівня майстерності – приходить хтось, хто цього не розуміє, і я шукаю інший підхід.

Крім того змін вимагає час. Наприклад, я не працювала раніше онлайн і в мене не виникало запитань щодо того, як дивитися в камеру і як зробити людям ефект присутності. Тобто, якщо ти чутливий до часу, а він постійно змінюється, то з’являються нові запити і потреби. Деякі мої клієнти, які не вели соцмереж і не просували у них свій бізнес, тепер пасуть задніх на фоні своїх конкурентів, які інколи може й не такі фахові, зате гарно вміють себе представити. Так от, моє навчання – не про те, щоб добре виглядати, а про те, щоб ти міг висловити, яким ти є, в чому твоя особливість.

Ораторська майстерність та впевненість перед публікою. Чи великим є запит у суспільстві на це?

Моїми клієнтами є люди успішні і ті, які багато говорять.  Вони мають майже ті ж запити, що і люди, які тільки намагаються вийти і щось говорити. Потреба у таких курсах стала більшою виключно через те, що ринок освітніх послуг для дорослих росте, і якщо раніше не всі розуміли, що цього можна навчитися, то зараз вже дуже багато людей переосмислюють це питання. Зараз, коли виникають певні труднощі чи потреби, люди починають дивитися у цьому напрямі і підбирати для себе навчання.

Окрім бізнесу Ви активно займаєтеся соціальною і громадською діяльністю. Розкажіть про це.

В мене є не лише бізнесові проєкти, а й соціальні ініціативи, зокрема, найбільший в Україні благодійний аукціон зустрічей за кількістю учасників  “Купи зустріч – допоможи Україні”. Як виявилось, благодійний фонд “Твоя опора” у Києві збирав інформацію про різні благодійні акції-зустрічі в Україні, і виявив, що ми є найбільшим аукціоном. Коли вони повідомили мені про це, я дуже здивувалася, адже не думала  про масштаби, а просто брала і робила. Цей проєкт об’єднує дуже багато волонтерів, які крім своєї основної роботи, мають багато активностей. Щойно завершився аукціон: ми збирали кошти для Вікторії Полюги – дівчинки, котра хворіє на СМА. Планували зібрати 500 тисяч гривень, а вдалося зібрати навіть трохи більше. Задоволені результатом. Але моя головна мета – не гроші, а кількість людей, які долучаються, тому що у такий комфортний для себе спосіб багато хто вперше пробує себе в благодійності.

В “Аґрусі” ми також беремо у свої групи соціальних лідерів і оплачуємо їм навчання. Це ті люди, які вже є соціальними лідерами, мають чим похвалитися, але їм потрібно більше навиків. У нас вчилися люди із реабілітаційного центру, з особливими потребами, які ведуть просвітницьку діяльність, також представники зі соціального підприємства тощо.

Що для Вас означає інтелектуальна благодійність?

Я завжди ділюся всім тим, що маю. Оскільки всі ті люди, які братимуть участь у інтелектуальному благодійному марафоні мають багато знань, вмінь і досвіду, яким вони можуть поділитися,  я думаю, що це дуже дороге надбання.

Чим поділитеся з учасниками форуму?

Буду ділитися тим, що вмію і що перевірила на собі. У нашій тренінговій компанії ми вчимо справляти перше враження, звучати впевнено і переконано, а ще – боротися із хвилюванням. Без цих базових речей сучасній людині буде важко взаємодіяти у соціумі. Я сама пройшла цей шлях і тепер радію, коли це допомагає іншим.

Яка ваша місія?

Місія – це те, що я роблю кожного дня. Для чого я це роблю? Щоб кожна людина могла проявити себе. Я мрію про світ, в якому кожна людина, яка має що сказати, зможе говорити. Я найбільше люблю працювати з такими людьми, – їм потрібно лише допомогти висловитися і навчитися собою користуватися. Я називаю себе топ-тренеркою з ораторської майстерності, але всередині я маю таке відчуття, що я вчителька.

Як думаєте, чи користь від участі в форумі для учасників буде більшою за благодійні внески, витрачені на квитки?

Я би зараз взагалі не говорила про гроші. Особисто погортала спікерів, які братимуть участь у цій ініціативі – і в захваті. Просто треба поширювати інформацію про них, тому що зібрати в одному місці таких крутих людей, кожен з яких виділить свій час – насправді це не кожному під силу. Це не співмірно: те, що люди отримають і та мізерна сума, яку вони за це віддають.

І наостанок – якою Ви бачите нашу країну у недалекому майбутньому та якими бачите сучасних керівників підприємств і організацій?

Я дуже мрію про країну, в якій хочеться жити, де базові побутові потреби задоволені. В нас країна величезних можливостей, просто побут не налаштований і закони не врегульовані, тобто хочеться більше структурованості. Але людей, які можуть творити Україну – дуже багато. Я дуже хочу,  щоб ці люди не їхали, як вони здебільшого роблять, не боролись. Я б хотіла, щоби ми усі просто працювали на благо країни і людей, які тут живуть.

Розмовляла Валерія Панченко

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.