logos

HR Лідери бізнесу «Майже всі рішення у житті приймалися легко. Про жодне не шкодую», – HR-директорка «Львівобленерго» Анастасія Іпатенко

Начальниця сектору з підбору персоналу «Львівобленерго» –  унікальної компанії, що доставляє світло у кожну домівку нашої області – Анастасія Іпатенко, в галузі HR з 2012-ого.  Спершу працювала в київських інтернет-компаніях  Label Group та Govitall. У Львові – в торговельно-розважальному комплексі «Victoria Gardens», згодом у компанії «FOZZY», а потім “Біскотті”. Навчалася в університеті Драгоманова, а потім на різноманітних навчальних курсах з підвищення кваліфікації, на які скеровували роботодавці. Також проходила курси від конгломератів Work.ua та Robota.ua. Найціннішим навчанням Анастасія називає авторську навчальну програму рекрутингу від київської компанії Label Group.

Анастасія родом з Криму, де працювала вихователькою дитячих закладів. У далекому 2011-ому переїхала до Києва, а згодом у 2014-ому з родиною до Львова. Не на конкретне місце праці, а тому, що хотіла жити саме у цьому місті. Сьогодні вона ділиться з читачами своїми сильними сторонами, тим, що її надихає, мотивує і які книги радить читати.

  • Мої сильні сторони: внутрішній спокій та впертість у досягненні цілей. Ще, вмію навчити цього інших, передати цей внутрішній спокій. Я не переймаюся тим, чим не варто перейматися. Вирішую проблеми почергово. Помалу, але вперто йду до мети.
  • Гадаю, що до мого найбільшого досягнення мені ще треба дорости. Але я пишаюся своєю кар`єрою, а також родиною. Моїй доньці Аріні 3 роки – вона вже маленька львів`янка.
  • Майже всі рішення у житті приймалися легко. Деякі спонтанно. Про жодне не шкодую. Наприклад, я уродженка Криму, а опинилися аж у Львові. Це було якесь миттєве рішення, наше з чоловіком. Просто в один день вирішили: потрібна зміна картинки. Зібрали речі, спакували їх в машину і переїхали до Львова. Неможливо пояснити чому. Нас нічого і ніхто не чекав у Львові, ми не шукали вакансій заздалегідь. Це був листопад 2014-ого року. Як нам на новому місці? Спокійніше. Київ – то зовсім інший темп життя, ми втомилися від нього. Зрештою, у нас все склалося тут. Ні про що не шкодуємо.
  • Моє робоче місце може бути будь-де: лавочка в парку, мій кабінет на роботі, стіл на кухні. Там, де є доступ до мережі і всіх файлів, що мені необхідні. І мобільний зв`язок. Я не прив`язуюся до якихось стін. Не люблю вазони. На робочому столі монітора має бути якась «тепла» заставка, яка гріє душу – сім`я, якісь позитивні спогади.
  • Я і кадровик, і психолог. Робота з кадрами – мої прямі обов`язки. Психологом стаєш під час спілкування з людьми – кожна людина тебе чогось навчає, ти її вивчаєш. Кожен HR – в певній мірі є психологом, бо має зчитувати людину.
  • Найбільша сфера мого зацікавлення – театр. Я колись брала участь в аматорському театрі. Тепер відвідую вистави як глядачка, коли це можливо. Мене надихають недалекі подорожі – просто виїхати за місто, подихати свіжим повітрям. Взагалі, мене надихають зміни; зміни постійного місця проживання з Криму на Київ, з Києва на Львів – це теж із того, що мене надихає. Якщо брати до уваги закордонні подорожі, то їх було небагато, лише три країни я відвідала.
  • Раніше я багато працювала волонтеркою у дитячих будинках. Ми з групою однодумців щонеділі відвідували дитячі будинки і були аніматорами, розважали діток. Запрошували перукаря, який всіх підстриже. У нас були меценати з Австралії: вони були організаторами цих заходів. Знаходити спільну мову з дітьми, у яких складна доля, нема батьківського піклування, – непросто. Але мені вдавалося. Це теж були своєрідні “підвалини” для моєї майбутньої кар`єри.
  • Наразі читаю здебільшого бізнес-літературу, ділові видання, професійні публікації. Серед професійної літератури пораджу «Мистецтво з підбору персоналу» авторства Світлани Іванової. Пораджу її всім початківцям, які хочуть прийти у професію рекрутера. Там все просто, без незрозумілих слів. Плюс, авторка наводить у приклад багато кейсів та дає багато практичних порад: як проводити співбесіди, як ставити питання. Є зараз в українському перекладі, є оновлене доповнене видання. А ось з художнього пораджу «Сто років самотності» Габріеля Гарсія Маркеса. Книга вразила мене своєю життєвою позицією. Радила б всім.

Розмовляла  Ірина Юзик

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.