Анастасія відчула війну ще у 2014 році. Втім, незважаючи на обставини, їй вдалося розвиватися, розпочати нову справу та накопичити низку планів, які готується незабаром реалізувати.
До 24 лютого
Колись давно говорила всім, що я з Донецька. Це було ніби в минулому житті… у 2009 році переїхала у Дніпро, де працювала у новому перспективному проекті – Парк розваг «Лавина». На той момент в Україні не було сноу-парків і такого формату розважальних проектів. Це був спільна ідея підприємців з Донецька та Дніпра, архітекторами якого були італійські та грузинські спеціалісти. Потім були інші цікаві проекти.
Напередодні загарбницького захоплення Донецької області я поїхала працювати у компанію одного великого забудовника в Сочі. Звістку про захоплення Донецька я отримала, коли була вже за межами України. Та все ж вірила, що має розвиднітись. Адже не може моє рідне місто бути не Україною…
Мені потрібно було кілька місяців, щоб збагнути: це анексія і країна, яка запросила мене працювати, зовсім не дружня. Додому ми з маленькою донечкою їхали вже через Крим. Черги по 8 годин… Мозок відмовлявся вірити, що це насправді.
Мої друзі і колеги з Донецька і Луганська бігли хто куди, вивозили рідних, дітей, собак. Казали, що там анархія, війна, зброя, насильство… Ніхто з моїх друзів та клієнтів не підтримував того, що відбувається.
У 2014 році до Дніпра переїхало дуже багато людей з Донецька і Луганська. Ми підтримували одні одних, допомагали з роботою та житлом. І всі дуже чекали, коли можна буде повернутися. Додому.
У Донецьку маю нерухомість. Було авто, яке я не змогла забрати і вимушена була продати за безцінь дистанційно.
У Донецьку у мене залишилась подруга, яка була комерційною директоркою одного заводу. Її вже 3 роки тримають у донецькій тюрмі без обвинувачень… За що і як – все невідомо.
Ну це про життя… А тепер про бізнес:
Я експертка з маркетингу і підприємець в душі. Чесно кажучи, не пам’ятаю, чи був час на роздуми, але в Дніпрі мені запропонували роботу в компанії зі сфери маркетингу. Я пішла, адже потрібно було з чогось починати… Спершу не відкривала індивідуальні проекти, брала участь у партнерських фірмах.
Після 24 лютого
Війна підштовхнула мене в зону експертності, консалтингу, та освіти… Оскільки я люблю робити все якісно: роботу експерта з маркетингу та масштабування я об’єднала та отримала диплом МВІ та звання phd з економіки. Адже база бізнесу – це розрахунки та аналітика.
Сьогодні я консультант з маркетингу, співзасновниця кількох локальних компаній в Дніпрі, викладаю маркетинг у двох топових вузах Дніпра та є членкінею бізнес-борду України.
Мій власний перший проект після переміщення ще не стартував, зараз він на етапі концепції.
Про курс
Інформацію про курс “Антикризове управління під час війни та локальних змін” я побачила в інстаграмі, відреагувала, заповнила анкету і мене запросили.
Щодо лекцій, які я не пропустила жодного разу, мені сподобався підхід. Все просто: практика, приклади з життя, якісні вижимки та формули.
Як я це все використовую? А от так: прийшли матеріали – наступного дня я їх тестую на своїх проектах. Знайшла, що не ок, пропрацьовую далі.
Зараз надаю послуги з маркетингу, стратегії, релокації, масштабування. Працюю як експерт.
Руслан Бельтюков підштовхнув мене на розробку проектів. Він підтвердив, що все, чого я хочу, працюватиме. Зараз шукаю інвестора та команду для втілення.
Плани
Моя наступна справа – освітній простір з акцентом на здоров’я та розвиток особистості у дітей. Я отримую задоволення від процесу побудови затребуваного суспільством, корисного, соціально значущого продукту.
Зараз потрібні дитячі садочки і якісна освіта, медицина, підтримка локальних виробників – ок, робимо… Ринок сам диктує потребу.