logos

Вадим Денисенко – Якщо людина перестає шукати щось – людина перестає жити

Вадим Денисенко – журналіст, доктор історичних наук, бізнесмен, народний депутат України 8 скликання. Віднедавна – виконавчий директор Українського інституту майбутнього.

Освіту здобув у Київському університеті імені Т. Шевченка за спеціалізацією “українська мова і література”. Через рік закінчив факультет гуманітарних наук Києво-Могилянської академії, а через п’ять років захистив кандидатську в НАНУ за темою «Творчість М. Йогансена в контексті української сміхової модерністської прози».

У 2004-му році став головним редактором газети “Первая Крымская”, потім на таку ж посаду перейшов працювати у тижневик “Коментарі”.

У 2013-му році став одним із засновників Еспресо TV.

2014-го року отримав мандат народного депутата України та увійшов до Комісії з питань правової політики та правосуддя.

Вадим Денисенко є автором монографії “Модерн як поле експерименту”, двох збірок оповідань – “У пошуках банальних істин” та “Кілька історій про кохання”, а також співавтором книги “Політики не брешуть”.

Цього року Ви стали виконавчим директором Українського інституту майбутнього. Розкажіть про свою роль у цьому аналітичному центрі та проєкти, над якими працюєте.

Ми робимо низку великих досліджень про те, хто такі українці, починаючи  з ідентифікації нації. Але окрім національної ідеї ми розмірковуємо над тим,  що зробити, щоб у “Великій Україні” був один трильйон доларів. Найближчим часом ми представимо таку доповідь. А ще готуємо дослідження про те, як правильно завершити перший етап децентралізації і уникнути регіонального феодалізму. Зовсім скоро будемо доповідати стосовно того, як підвищити математичний рівень знань в Україні, щоб це надалі працювало на державу.

Від аналізу до дій. За яких умов майбутнє України буде успішним?

Ми повинні почати зі внесення змін у Конституцію. Вона в нас унікальна, адже не дає можливості прем’єр-міністру управляти Кабінетом Міністрів, де-факто не дозволяє знімати з посади жодного міністра, а більшість міністрів не можуть керувати центральними органами виконавчої влади, які є у них в підпорядкуванні, тому що це закладено з самого початку у документі. Якщо ми сьогодні не почнемо змінювати Конституцію як базову основу державотворчої моделі, нам, на жаль, буде складно функціонувати  як державі у майбутньому. Тобто це перша і ключова реформа, яку потрібно здійснити і від цього вже рухатися далі.

Друга важлива реформа – це зменшення витрат держави як такої. На сьогодні ми не зможемо розвиватися, якщо держава буде витрачати настільки багато, тобто хочемо ми того чи ні, але перед нами стоїть величезна задача – як зменшити видатки держави.

А як це можна зробити?

Перше і головне – це реструктуризація боргу. На сьогодні бюджет України складає один трильйон двісті мільярдів гривень. За прогнозами на наступний рік із них майже половина піде на обслуговування боргу. Поки ми будемо стільки витрачати на обслуговування боргу, доти не зможемо нічого зробити з нашою економікою.

Реструктуризація боргу ефективніша за боротьбу з корупцією?

Боротися з корупцією сьогодні не потрібно, тому що, на моє глибоке переконання, створення нових антикорупційних органів нічого не дає без двох дуже важливих елементів: патріотизму і консенсусу еліти. Тобто з одного боку при владі є патріотичні люди, які говорять про те, що “ми створимо нові правила гри”, а з іншого – якщо не буде консенсусу щодо  боротьби з корупцією, то ніякі нові закони нам не допоможуть. Інакше кажучи, це – міфологеми, які призвели до тих експериментів, які були зроблені в нашій країні. На жаль, ці експерименти були невдалими, зокрема, на це вказує факт, що НАБУ і САП входять в топ 3 органів, яким найменше довіряють українці.

Які інноваційні рішення ви застосовуєте у своїй роботі?

Український інститут майбутнього – це аналітичний центр. Тут всі інноваційні підходи – це нові ідеї, які ми пропонуємо. В цьому випадку можемо говорити, що наша інновація – це наша думка, тобто ми є інноваторами, оскільки придумуємо щось нове. Цікаво, що зараз максимум, який готовий сприймати український чиновник – це документ на 5-7 сторінок. Тому свої ідей ми намагаємось зводити до невеликих обсягів, дуже коротко пояснити  українському чиновнику (часто не дуже кваліфікованому), що потрібно робити у конкретному напрямі.

Чим Ви поділитесь з учасниками форуму Intellectual Ironman?

Головна проблема українців полягає в тому, що у нас як у нації немає розуміння майбутнього. Це одна з ключових проблем. Ми зробили велике соціологічне дослідження, опитали 5 тисяч респондентів і один із найбільш негативних висновків, які ми повинні зробити – це те, що нація не розуміє свого майбутнього. Тобто майбутнє зосереджується максимально у завтрашньому дні. І причин тут насправді багато, але одна із найважливіших, про яку теж потрібно говорити – це те, що національна ідея зразка 80-х років, яка насправді відігравала значну роль в останні 30 років, майже вичерпала себе і з нею навряд чи можна рухатися далі.  Тому зараз консенсус потрібно шукати у новій національній ідеї і новому національному русі.

Що для Вас означає термін “інтелектуальна благодійність”? Чи надихає Вас такий проєкт бути таким благодійником та мотивувати людей на інтелектуальні зміни?

Кожен, хто досягнув чогось і не поділився цим – в результаті програє. Тому, на мою думку, не треба боятися ділитися своїми думками, своїми знаннями, своїми можливостями.

Як думаєте, чи користь від участі в форумі для учасників буде більшою за благодійні внески, витрачені на квитки?

Впродовж останніх років із України виїхало півтора-два мільйона найактивніших людей. Поїхало, на жаль, дуже багато інтелектуалів і людей, які б могли приносити користь суспільству. Користь не тільки в грошовому еквіваленті, а й своїми ідеями, знаннями, розумінням, можливостями і т. д. Тому ми повинні шукати способи об’єднувати розумних людей і вибудовувати не просто суспільний діалог, а суспільний консенсус. Отож так, цінність отриманих знань є неспівмірною з витраченими на благодійність коштами, а користь від участі у цьому заході вимірюється не лише особистою вигодою, а й суспільним інтересом.

Скажіть Вашим прихильникам декілька мотиваційних фраз щодо розвитку.

Я завжди стараюся відходити від пафосних слів, адже дуже часто за цим пафосом нічого немає. Але я переконаний в тому, що якщо людина перестає шукати щось нове – людина перестає жити. Саме тому молодість – це уміння зміщувати горизонти, говорити на неприємні теми, бачити та намагатися модифікувати речі, від яких багато чого залежить. Без нових горизонтів неможливо рухатися вперед.

І наостанок якою Ви бачите нашу країну у недалекому майбутньому та якими Ви бачите сучасних керівників підприємств та організацій?

Я дуже хотів би, щоб у нас відбувся великий суспільний діалог. Адже є ціла низка тем, про які ми постійно думаємо, ніби вже все про них знаємо, та, на жаль, нічого нового сказати не можемо. Але якщо ми проведемо діалог і знайдемо консенсус, який безумовно вплине на наше майбутнє, то будемо дуже сильною нацією. Якщо ж такий діалог не відбудеться, з часом ми розпадемося як держава. Бо суспільство здатне досягти кінцевої мети лише за умови, що всі його представники рухаються в одному напрямку.

Розмовляла Валерія Панченко

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.