logos

Чому організаціям варто брати приклад з мурашника?

Уявіть собі звичайну мурашку. За своєю генетичною природою все її існування зведено до суми декількох простих поведінкових функцій і не представляє із себе нічого хитромудрого. Але при цьому колективна поведінка колонії мурах – це на рідкість складне явище. Мурахи демонструють високий ступінь адаптивності і навіть, в деякому розумінні, креативні задатки. Їх колонія – це досить складно структурована соціальна організація.

Тепер уявіть собі середньостатистичну людину. Більшість з нас як особистості досить креативні і вміють легко пристосовуватися. Однак великі організації, в яких ми працюємо, часто навпаки не здатні до адаптації і не готові до нововведень.

Чому мурашники як система краще суми своїх окремо взятих мурах, в той час як людські управлінські структури і компанії, як правило, гірше?

Я думаю, справа в тому, що людські і мурашині спільноти по-різному реагують на ситуації невизначеності. У моїй новій книзі я багато розповідав про те, як колонії мурах використовують стан хаосу і відсутність лідера як можливість набути нові навички. Коли мурашник досліджує нове середовище (наприклад, чийсь будинок), мурахи-фуражири блукають без особливої мети до того часу, поки не знайдуть щось цікаве, наприклад, шматочок фрукта на підлозі. Мурахи дуже швидко передають один одному інформацію про місцезнаходження цього об’єкта і скоро тисячі мурах вже тягнуть розібраний на шматочки фрукт назад до себе в колонію. Якщо ж їм не потрібна їжа, вони просто збільшують хаотичність своїх пошуків. Дебора Гордон, фахівець-інсектолог з Стенфорда, пише: «Надійність мурашиних поведінкових алгоритмів демонструє нам, що часом визнання недосконалості може привести до більш здорових рішень». Мурахи – це один з найуспішніших видів на планеті, по загальній біомасі порівнянно з людьми. І це при тому, що вони не мають централізованого контролю, «стратегії по добуванню їжі» або системи управління ризиками.

Людські організації застосовують кардинально інший підхід до дослідження нового і демонструють зовсім інше ставлення до невдач. Більшість намагається зменшити відсоток випадковості, а керівники починають проводити дослідження з технічної здійсненності проекту, з аналізу ризиків і скорочення бюджетів, стандартизуючи і ускладнюючи процеси. Якщо проект не вкладається  в терміни або перевищує запланований бюджет, що трапляється досить часто, це призводить до стомлюючих обговорень і презентацій в PowerPoint на тему уроків, які всі повинні взяти з цієї ситуації з тим, щоб надалі подібне не повторилося (що може виявитися просто безглуздим). Навіть успішні компанії не можуть встояти перед спокусою знизити ризики і хаотичність.

Що ж станеться, якщо ми перестанемо чинити опір і зробимо крок назустріч лякаючому хаосу? Організації, нарешті, почнуть набувати нових навичок, точно так само, як окремі особистості, коли ті стикаються з чимось незвичайним. Вчені пояснили це в такий спосіб: якщо трапляється непередбачене, то людський мозок реагує на це концентрацією уваги і збільшенням рівня стресу. Наприклад, якщо прямо перед вами раптом вискакує автомобіль, на кілька секунд ви будете абсолютно зайняті тим, як уникнути зіткнення, а всі інші думки на цей час будуть просто відсутні у вашій свідомості. Чим більш несподівана подія, з якою довелося зіткнутися, тим краще ви її запам’ятаєте і тим більшого ви в результаті навчитеся.

Таким чином, незаплановані ситуації приносять нам нову корисну інформацію. І організації, які докладають дуже багато зусиль на планування, відстеження та моніторинг з метою зменшення можливості виникнення подібних ситуацій, позбавляють себе можливості доступу до отримання та поширення нових знань, а отже, і до навчання. Нововведення сповільнюються, і фірма або регресує, або її випереджають більш активні конкуренти.

Такі організації, як Valve, компанія-розробник комп’ютерних ігор, або Netflix, постачальник відеопродукції, якраз навчилися послаблювати контроль і збільшувати частку хаотичності (в робочому процесі), а також використовувати по максимуму індивідуальні креативні якості окремих співробітників. Іншим компаніям теж варто брати приклад з мурашників.

Джерело HARVARD BUSINESS REVIEW

Події
Чим ми можемо бути вам корисні?

Зв’яжіться з нами, якщо у вас виникли запитання.