Ще півроку тому ніхто і подумати не міг, що, без перебільшення, весь світ буде працювати не виходячи з дому. Сміх та й годі!
Але сидіти вдома довелось і в більшості людей така «відпустка» викликала не задоволення, а стрес та пригнічення. Характерно, що стрес виникає в обох напрямках – робочому та домашньому. Адже, для більшості –дистанційна робота – річ нова і одразу налаштуватись на виконання професійних обов‘язків вийшло не у всіх.
Не знаємо, чи буде друга хвиля жорстких карантинних обмежень, але, гадаємо, поради, які сприятимуть легшому перенесенню дистанційки будуть корисні для кожного.
Розваги
Отже, в умовах домашньої ізоляції людям доведеться займатися двома речами – розважатися і працювати.
Почнемо з розваг, тому що саме цей аспект створює ілюзію простоти. Працювати, мовляв, складно, а розважатися легко. Висновок робиться на тій підставі, що раніше після роботи люди щодня поверталися туди ж – до себе додому – і цілком вдало розважалися.
Але є одне Але. Спільного між тим, що було раніше, і як це виглядає тепер, немає нічого, крім метражу рідної квартири. Це все одно, що порівнювати відвідування аеропорту за дві години до вильоту вашого рейсу, і життя в аеропорту на постійній основі.
Якщо вам доводилося застрягати в якомусь повітряному хабі на добу-другу через нельотну погоду, ви знаєте, яка це напруга.
Сьогодні ви застрягли у себе вдома не на добу, а на кілька тижнів. Може, і місяців. І нехай персональний туалет і душ не введуть вас в оману: рівень стресу від багатотижневого перебування вдома буде ще вище, ніж від проживання в аеропорту. З банальної причини: стрес викликається не побутовим дискомфортом, а усвідомленням відірваності від звичного життя.
Одна справа, прийти ввечері з роботи, повечеряти, включити на годинку-другу телевізор, а потім заснути в передчутті завтрашнього дня з його безкінечною вервечкою справ, приємного спілкування з колегами і друзями, сюрпризами нових зустрічей.
Зовсім інша справа – перебувати один на один з душем, туалетом і телевізором 24 години на добу, 7 днів на тиждень. А замість живого спілкування задовольнятися скайпом і лайками у Facebook та Instagram. На третій день всякий завиє так, що вовки позаздрять.
Проте ситуація з розвагами на дому не безвихідна. Якщо знати, чим можна і потрібно зайнятися, домашня тюрма виявиться не такою вже і страшною.
Перше правило: не намагайтеся розважатися так само, як ви розважалися раніше,під час вечірніх забігів додому після повноцінного робочого дня, проведеного в зовнішньому світі.
Іншими словами, зараз після роботи не можна повторювати звичні патерни: їжа – телевізор – танчики – пиво – що там ще з убогого набору стандартних радощів. В іншому випадку через три дні всі «улюблені» заняття набриднуть до зубного скреготу. Якщо ж набір шаблонних дій затягнеться на тиждень, майже гарантовано почнеться депресія – будете лежати цілий день на ліжку і свердлити каламутним поглядом стелю.
Головне, що необхідно зробити в обов’язковому порядку, – відключити телевізор тим, у кого він ще включений. Доля подарувала нам унікальний шанс познайомитися з існуванням нового інформаційної всесвіту, який від звичного відрізняється небаченим розмаїттям думок і яскравістю фарб, не скористатися цим шансом – злочин.
Візьміть собі за правило щодня знаходити по одному новому джерелу розваг.
Залежно від потреб, таким джерелом може стати курс онлайн-навчання чогось, про що ви давно мріяли, але ніколи не знаходили часу: від відеомонтажу до крою та шиття.
Новий цікавий відеоканал – наприклад, на Youtube, хоча крім нього існує ще пару сотень альтернативних мультимедіа-майданчиків. Не забувайте ділитись отриманою новою інформацією з друзями.
Отже, постійне оновлення джерел інформації, отримання нових знань і візуальний контакт зі своїми друзями і знайомими – головні умови для успішного планування розваг під час домашнього ув’язнення.
Робота
Тепер про роботу на дому, так звану дистанційку. Тут, на жаль, справи йдуть сумніше. Віддалена робота реально ставить людей на межу виживання.
Отже, вас відправили на дистанційну роботу: перша година проходить під знаком ентузіазму. Через дві години починають зникати орієнтири. До кінця першого віддаленого робочого дня зникає навіть найменше розуміння того, що відбувається.
Так трапиться з усіма, хто все життя пропрацював в режимі real life: швидкоплинний ентузіазм – тривога – сум’яття – смуток – депресія. Майже по Елізабет Кюблер-Росс, добре хоч без летального результату.
Найдивовижніше: однаковий психологічний патерн включається при будь-якому типі зайнятості,
тому не важливо, чи є ви творчим працівником (викладаєте, створюєте креативний контент і т.п.) або працюєте за наймом (план робіт, що спускається згори, вимога звітності і т.д.).
Передбачається, що творчим працівникам працювати дистанційо буде найскладніше, тому що їм доводиться багато імпровізувати. У них немає начальника, який би понад туманного «Напиши-но мені, братику, статтю!» спустив докладну інструкцію по темі, ідеї і пафосу. Навіть з термінами все невизначено. «Добре б до понеділка!» Не написав до понеділка? Тебе навіть не покартають, а похвалять: дав заробити побратиму по перу, укластися в терміни.
Інша справа, штатні співробітники організації (бухгалтери, офісні менеджери і т.п.). Їм дистанційна робота, здавалося б, повинна «зайти» легше, тому що у них є керівники, які чітко ставлять завдання і обумовлюють дедлайни.
Все, що від тебе вимагається, – виконати завдання якісно і в строк. Імпровізація не заохочується, оригінальність тим більше. Не виконав – догана.
Однак, на превеликий жаль, найманим працівникам на дистанційці доведеться так само важко, як і людям творчим. Тому що головна проблема дистанційної роботи – не в наявності начальства, субординації, контролю і термінів, а в ритмі.
Ключова особливість праці в офісі, на яку в силу непомітності ніхто не звертає уваги, це – нав’язаний розподіл трудового часу.
Перебуваючи в офісі, ви приречені на працю. Не важливо, скільки ви робите перекурів і наскільки продуктивна ваша віддача. Важливо, що з 10 до 18 ви територіально обмежені простором, єдине призначення якого – стимулювати вашу роботу.
У віддаленій роботі є багато приємного і зручного, але немає найголовнішого і необхідного для продуктивної роботи – годин, обов’язкових для праці.
Навіть якщо у вас є начальник, він знаходиться далеко і не може вас змусити приступити до виконання роботи прямо зараз, ось у цю хвилину, нічого нікуди не відкладаючи, і не переносити на вечір, тим більше на завтра.
При дистанційній роботі у вас відбувається постійне розмиття цілісної картини. Всі плани, дедлайни, проміжні цілі і етапи в більшості випадків існують лише теоретично і ніяк не нав’язуються. Над вами ніхто не стоїть і не стежить за ходом виконання роботи. Ви надані самому собі.
Ви неминуче починаєте відкладати справи.
Ритм – ключ до успіху при віддаленій роботі.
Ритм – це циклічна тимчасова прив’язка дій. Ми регулярно, щодня, постійно і незалежно від зовнішніх обставин чистимо зуби, приймаємо душ і харчуємося в певний час. У когось підйом в 5, у когось – в 9, у когось обід в 12, у когось – тільки в 16 – якщо ззовні вас ніхто не контролює, для продуктивності і якості життя важливі лише індивідуальні ритм і циклічність.
Так само під час дистанційної роботи необхідно регулярно виконувати певний набір справ, пов’язаних з вашими професійними обов‘язвами..
Не важливо, що саме входить у ваші трудові зобов‘язвння, важливо, що на дистанційній роботі ви повинні виконувати цю роботу ритмічно і регулярно, нічого не зрушуючи і не відкладаючи.
Також, необхідно кооперуватися в віртуальному просторі зі своїми товаришами по службі. За допомогою того ж Zoom або аналогічного сервісу можна з високим ступенем ефективності відновити атмосферу спільної праці з тими ж людьми, з якими ви звикли раніше перебувати в одному офісі.
Створіть і запустіть вебінарну сесію, розішліть запрошення своїм колегам – et voila! – ви бачите одне одного, чуєте, можете спілкуватися, консультуватися, коригувати дії в реальному часі.
Дистанційна работа — це не сучасний варіант тюрми, це універсальна модель майбутнього.
Експертний висновок надала НR-директорка Промислово – будівельної групи «Ковальська» Альона Кавка:
Найважливіше на дистанційній роботі – це комунікація. Якщо вона відсутня -люди знаходяться у вакуумі. Тому найголовніше ,щоб кожен член команди відчував себе частиною цієї команди, щоб був зв‘язок щодня.
Автор: Марія Ціхоцька